Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
126 Докладніше Сковорода говорить про це в листі до Василя Максимовича.
127 Очевидно, Сковорода має на думці слова: цртвїе вжїе внХтрь влсъ єсть (Євангелія від св. Луки 17: 21).
128 Пор.: "Його й шило голило, а наша і бритва не бере" [Номис, № 1693]; "Багатого і серп голить, а вбогого і бритва не бере" [Франко, № 1251]; "Багатого і серп голить, а бідного й бритва не бере"; "Ваше й шило голить, а наш і ніж не бере"; "Його й шило голило, а наша бритва не бере" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 117,194].
129 Українські філософи та богослови ХѴІІ-ХѴІІІ ст. уважали, що мистецтво, зокрема й малярське, є "певним наслідуванням (imitatio) природи" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 152], а митець, "наче другий Бог, кує в людських душах замінні субстанції речей" [Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. - С. 37; див. про це: УшкаловЛ. Метафізика образу // УшкаловЛ. Світ українського бароко: філологічні етюди. - Харків, 1994. - С. 3-10].
130 Див. прим. (11) до притчі «Убогій Жайворонок».
131 Сковорода має на думці стародавній спартанський звичай: якщо якусь слушну думку виказував чоловік, який не відзначався належною моральністю, то ту ж саму думку просили висловити іншу людину, котру всі шанували.
132 Пор. латинську приказку: "Hostium munera - non munera" ("Гостинці ворогів - не гостинці") [ЦимбалюкЮ., КобівЙ., СмуроеаЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 160]. Можливо, Сковорода натякає тут і на "данайські дари", що про них згадував Вергілій в «Енеїді» (II, 49), де Даокоон говорить: "Timeo Danaos et dona ferentes" (у перекладі Михайла Білика: "данайців боюсь і з дарами прибулих" [див.: Публій Вергілій Марон. Енеїда / 3 латинської переклав Михайло Білик; переклад звірив і зредагував Борис Тен. -Київ, 1972. - С. 44]. Ця фраза за часів Сковороди належала до риторичної топіки [див.: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 439]. Крім того, Сковорода міг мати на думці емблему «Троянскій конь» (підпис: "Под видом вѣры. Под предлогом благочестія. Specie religionis") [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 44-45].
133 Див. прим. 192 до циклу «Басни Харьковскія».
134 Ця історія трапилася з перським володарем Артаксерксом. В українській літературі
старої доби її переказував, зокрема, Софроній Почаський [див.: Почаський С.
Eux«QLcn;f|Qiov, албо Вдячность ясне превелебнВйшому в ХристВ єго милости господину отцу кир Петру Могилѣ // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 304].
135 Цю історію Сковорода міг запозичити зі збірки «Спутник и собесѣдник веселых людей» (Москва, 1773), що є перекладом німецького видання 1769 р. «Vademecum fur lustige Leute». Тут є сюжет про те, як бургундський селянин Канон подарував ріпу Дюдовікові ХІ-му [див.: Сиваченко М. До коментування «Алфавита мира» Г. С. Сковороди // Сиваченко М. Над текстами українських письменників. - Київ, 1985. - С. 20-22; пор.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Д. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Ка-башников, Н. В. Новиков. - Денинград, 1979. - С. 346 (1689А)]. Крім того, цей самий сюжет Сковорода міг знати також із «Домашніх бесід» («Гамірний бенкет») Еразма Роттердам-ського [див.: Эразм Роттердамский. Разговоры запросто / Пер. с лат. С. Маркиша. - Москва, 1969.-С. 303-304].
136 Сковорода має на думці слова: д^ъ йстины, єгшже /жръ не /ибжетъ прЇАТи, йкш не ВИДИТЪ ЄГШ, ниже ^н^етъ єгш: ВЫ же ^Н^ете ЄГО, Йкш ВЪ ВЛСЪ преввів<)етъ Й ВЪ EdCh вХдетъ (Євангелія від св. Івана 14: 17).
137 Парафраза Першої книги царств 16: 7. Пор.: йкш че/іов^къ зрйтъ нл лице, вгъ же Зрйтъ Hd сердце.
138 Очевидно, Сковорода має на думці слова: Y л'лсъ гд<і, сокрХішгсцмгш кедрві: й стрвіетъ гдв кедрві /іївЗнскїа (Книга Псалмів 28 (29): 5).
139 Сковорода має на думці слова: Не /можете ч^шХ гднгс пйти й ч^шХ в^ЬсбвскХкі: не /можете трлпе^ гдней причлцмтисА й трлпе^ в^сбвст^й (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 10: 21).
140 Фразу д^ъ стрЗfid вжїа взято з Книги пророка Ісаї 11: 3.
141 Можливо, це парафраза Соборного послання св. ап. Якова 3: 14-15. Пор.: ни /іжйте нл ЙСТИНХ: Н^СТВ СЇА пре/иідроств сввіше НИЗ^ОДАфИ, НО ЗЄ/ИНіі, дХшеВНЛ, B'liCOECKd.
142 Парафраза Євангелії від св. Марка 9: 40 та Євангелії від св. Дуки 9: 50. Пор.: Иже во
Н^СТВ Hd ВВІ, ПО В<)СЪ ЄСТЬ.
143 Парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 3: 29. Пор.: И/іи іХдеевъ вгъ тбк/иш, л не
й й^вкшвъ; Єй, й й^вкшвъ.
144 Очевидно, Сковорода має на думці слова: И грЗдъ сожгбіш огныіъ со всё/иъ, еже вѣ ВЪ Н6/ИЪ, КрО/И'Е у/ldTd Й ереврЗ, /И^ДИ Й ЖЄ/ГЕ1^, иже ІЯдЗіШ ВЪ дб/ИЪ гденв внести гдеви (Книга Ісуса Навина 6: 23).
145 Про сотника Корнилія - першого серед поган, хто увірував у Христа, див.: Дії св. апостолів 10:1-31. Перегодом Корнилій
