Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Памятники полемической литературы в Западной Руси. - Санкт-Петербург, 1903. -Кн. 3. - Ст. 1054]. Свідченням природної єдності добра та краси для старих українських богословів був сюжет гріхопадіння. Допоки Адам та Єва не знали гріха, вони мешкали в раю нагими й не соромились своєї наготи, бо "самоє их безстрастіє и невинность бяше им аки одВяніє прекрасно" [Туптало Д. Дѣтопись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 39]. Це свідчить про те, що "чужда бо нагость всякія стамоты бяше, и красота єстественная доволнолѣпотно сіяше... А внегда преступити заповѣдь Господню Євьі ради Адаму, и нагость срамом облечеся, даже требовати єй смоковнаго листвія ко покровенію, и красота доброты лишися своєя..." [Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 403].
162 Див. прим. 108 до циклу «Басни Харьковскія».
163 Гр. цаѵіа - 'натхнення'.
164 Плутарх розказує цю історію в 10-му параграфі трактату «Про Сократового демона» (580el0-f8) [див.: Плутарх. Сочинения. - Москва, 1983. - С. 509].
165 Пор.: "С Богом хоть за море, а без Бога ни до порога" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 36]; "Без Бога ні до порога" [Номис, № 7; Франко, № 865].
166 Сковорода алегорично тлумачить розказану Плутархом історію про Сократа й свиней.
167 Пор. зі словами Епіктета (бл. 50 - бл. 130 pp.): "'Це - філософ'. А чому? 'Та він же носить потертий плащ і довге волосся'" [Эпиктет. Беседы // Вестник древней истории. -1976. - № 2. - С. 224], або з латинськими ("Barba crescit, caput nescit" [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Датинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва,
2006. - С. 49]) чи українськими ("Борода не робить мудрим чоловіка" [Франко, № 1474]) приказками.
168 Можливо, Сковорода переказує тут слова Пакувія з «Аттичних ночей» Авла Геллія: "Бо не може бути нічого більш негідного й незносного..., аніж коли ледарі й нероби, прикрившись бородою та плащем, перетворюють моральну науку й користь філософії на вправну балаканину та дуже красномовно засуджують пороки, бувши наскрізь ними пройняті..." [Авл Геллий. Аттические ночи// Памятники поздней античной научно-художественной литературы II—V века. - Москва, 1964. - С. 281]. Крім того, схожу картину змальовував також Дукіан у своєму діалозі «Ікароменіпп, або Захмарний політ» (29), де Зевс, мавши на думці філософів, каже таке: "Ці люди поділились на школи, вигадали різноманітні лабіринти міркувань і називають себе стоїками, академіками, епікурейцями, перипатетиками й іншими ще більш кумедними іменами. Прикрившись славним ім'ям Доброчесності, наморщивши лоби, довгобороді, вони розгулюють по світу, приховуючи свій негідний спосіб життя пристойною зовнішністю. Тим самим вони дуже нагадують акторів у трагедії: зніміть із них маску та шите золотом вбрання - і перед вами постане нікчемний чоловічок, годний за сім драхм грати на сцені" [Лукиан из Самосаты. Избранная проза. - Москва, 1991. - С. 489-490]. Зрештою, цей мотив характерний і для ранньохристиянської традиції. Він є, наприклад, в «Апології» (І, 4) Юстина Мученика ("поміж тими, котрі носять ім'я та одяг філософів, є також люди, які не роблять нічого, що б личило їхньому званню" [Святого Иустина Апология І // Ранние отцы Церкви: Антология. - Брюссель, 1988. - С. 275]).
169 Поширений емблематичний образ. Він є, зокрема, в амстердамській збірці «Symbola et emblemata» (№ 211) під назвою «Орел сидящій на главѣ оленя» (підпис: "Настоит побѣда. Его бѣгом егож умерщвляю. Instante victoria") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 54-55].
170 Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 3: 16. Пор.: Не в^сте ли, йкш ^ллѵъ вжїй єсте, й д^ъ вжїй живетъ въ вЗсъ;
171 Див. прим. 146.
172 Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.
173 Див. прим. 44 до циклу «Сад божественных пѣсней».
174 Див. прим. 144 до діалогу «Наркісс».
175 Парафраза Євангелії від св. Івана 6: 63. Пор.: дХ^ъ єств, йже шжив/іАетъ, плотв не пб/ів^Хетъ ничтоже.
176 Див. прим. 157.
177 Юпітер (лат. Iuppiter) - римський верховний бог.
178 Нептун (лат. Neptunus) - римський бог, покровитель морів.
179 Цю саму думку виказували й інші старі українські письменники. Наприклад, Стефан Яворський писав, що стародавні епікурейці та стоїки, "яже ум человѣческій сказуєт и чувства являют, сих держахуся, а яже ум превосходят, тая, аки баснорѣчіе нВкоє, отметаху. Сія єсть вѣры паїуба вселютѣйшая" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. -С. 356].
180 Неточна цитата з Книги пророка Аггея 2: 10. Пор.: /ийръ дХшй.
181 Згадаймо, наприклад, що писав про це Герасим Смотрицький: "А кому на свѣтѣ може быти тайно, же з греков философы, з греков богословцы увесь свѣт маєт..." [Смотрицький Г. Ключ Царства Небесного// Українська література XIV-XYI ст. - Київ, 1988. - С. 219; див. про це: УшкаловЛ. Translatio studii // УшкаловЛ. Світ українського бароко: філологічні етюди. - Харків, 1994. - С. 33-36].
182 Див. прим. (11) до притчі «Убогій Жайворонок».
183 Див.: Книга пророка Єзекіїля 1:16, наст.
184 Дії св. апостолів 17: 23.
185 Парафраза Дій св. апостолів 17: 23. Пор.: сего пропов^дХгс в3/иъ.
186 Очевидно,
