Новітні міфи та фальшивки про походження українців - Наталія Миколаївна Яковенко
Крім того, критиками також були відзначені явні елементи містики й окультизму в працях українських міфотворців, зате досить перспективною здалася ідея слов’янсько-арійської єдності. Адже у свій час у Росії місцеві “альтернативні” історики вигадали ще одну "найдавнішу” країну, праматір всіх земних цивілізацій -слов’янську Гіперборею, сховану у вічній мерзлоті за полярним колом. Цікаво, що деякі з них (приміром, А. І. Асов) не тільки помітили, але й зуміли зв’язати “Праслов’янську Аратту” Ю, О. Шилова з Гіпербореєю, вважаючи араттів-трипільців, з одного боку, не ким-небудь, а нащадками мешканців Атлантиди, а з іншого (що не дивно для росіян) “молодшими братами” гіпербореїв-руси-чів17. Атланти-аратти-українці в черговий раз виявилися додатком до великої й славної історії північного сусіда, цього разу гіперборейсько-російського народу. Але до чого тут історична наука?
Одначе, далеко не всі такі свідомі росіяни вважають українців нащадками аріїв. Наприклад, відомий своїми альтернативними історичними концепціями В. М. Дьомін18. Причина проста: оскільки українці - нащадки, як стверджується, трипільців, а трипільці, на думку деяких учених, - семіти, то семіто-трипільці аж ніяк не можуть бути аріями! Тим більше, що ствердилася думка про протиставлення мирних хліборобів до і ндоє в роп ей ців-трипільці в войовничій “індоєвропейській расі” пастухів-степовиків. Однак, у В. М, Дьоміна аратто-трипільці не такі вже й мирні, а шкідливі істоти, які сповнені підступів проти аріїв-русичіе. Що ж стосується доробку Ю. О. Шилова, то його В. М. Дьомін оцінює так: "...Деякі при житті здаються великими, а через час їх вважають посередностями. Відносно згаданих істориків (Б. О. Рибакова і Ю. О. Шилова. - М. В.) можу сказати тільки те, що вони помилилися у своїх оцінках трипільської й араттської культур”19.
Мал. 1. Клинописна табличка з текстом, що оповідає про подвиги Епмеркарау боротьбі з Араттою. Внизу-клинописний напис “Аратта".
Мая. 2. Карта вірогідного шляху з Уруку до Apamrrtu
Мал. 4, Вид па Кам’яну Могили та плита із петрогліфами.
Рис. 5. Тертертсыа та&шчки, друга половина VI тис. дон-е.
Мал. 6. Розпис на зовнішній стіні музею “Придавня Аратта-Україна” у с. Трипілля Обухівського району Київської області.
Треба відзначити, що в інформаційному просторі Росії достатньо виступів проти псевдонауки20. Російською сходознавчою школою встановлено, що так звана “ведична культура” складалася в Індії вже після приходу туди індоаріїв, а знахідки у Кам'яній Могилі не мають ніякого відношення до Шумеру. Чимало написано в Росії і про те, що історичні побудови А. Г. Кіфішина та Ю. О. Шилова не мають відношення до науки. Спростовуються домисли про тотожність трипільської культури й Аратти, про мандрівних жерців-брахманів в Україні “індарійської культури”, що процвітала в степах. Однак неоязичницький журнал “Спадщина предків” де була поміщена критична стаття, у тому ж номері рекламував книгу Ю. О. Шилова “Прабатьківщина аріїв” як “новий розділ, відкритий у світовій археології”
У ставленні росіян до творчості “українських братів” з яким легко познайомитися на інтернет-форумах, помітні як презирство, так і співчуття до бідних далеких родичів із глухої провінції, що з’їхали з глузду. Тим більше, що в Росії нині не є проблемою прослухати серйозний курс лекцій з історії Давнього Сходу, в якому поважні вчені викладають цілком наукові версії історії Аратти. Зрозуміло, не згадують вони в цих лекціях ні про яку “праслов’янську Аратту”21. Українські студенти такі курси поки що прослухати не можуть, часом навіть у новітніх вітчизняних підручниках інформацію про справжню Аратту не знайти22.
Зазначу насамкінець, що міфи в політиці - штука, може, й необхідна, але доволі підступна й небезпечна - прикладів чого ми достатньо бачимо в недавнії! історії XX століття. Країни, що обґрунтовували свою політику (особливо зовнішню) історичними міфами (згадаємо СРСР та Німеччину 30-40-х років,) прийшли до жалюгідних результатів. Правда, окремі люди, котрі виклали та наполегливо пропагували ці міфи, зуміли на певний час зовсім непогано влаштуватися в реальному житті.
Але навряд чи Україні варто наступати на ті ж граблі на початку третього тисячоріччя, пред’являючи сумнівні права на історію й спадщину легендарної Аратти. Поки в Україні народні міфотворці та окремі народні обранці продовжують пошуки глибокого трипільського коріння українців, в Росії від міфічних предків - гіпербореїв (яких рекламували на рівні Державної Думи) - перейшли до більш практичних тем, значно важливіших для сьогоднішньої Росії, крім того, простіших, а тому й зрозумілі-іних широкому загалу. Під патронатом Президента В. В. Путіна академічними вченими була сформульована концепція давньої історії східних слов’ян, співзвучна сьогоднішній російській національній ідеї. У своїй історичній частині вона проста, зрозуміла й відтончена: давнє місто Стара Ладога в нинішній Новгородській губернії було засноване близько 755 p.,тож саме воно,а не Київ є справжня “мать городов русских” Помилявся Нестор-літопи-сець.,. А державність у часи князів Рюрика й Олега, виявляється, була принесена на береги Дніпра з півночі. Перші князі тепер вже бачаться як напівваряги-напівросіяни. Росія XXI століття виявилася навіть більш терпимою і прихильною до норманської теорії, проти якої російська національно свідома Інтелігенція боролася від часів М. В, Ломоносова. А Київ - то тепер лише третя столиця Русі (після Старої Ладоги і Рюрикова городища). І якщо нині столиця Росії в Москві, то це лише відновлення історичної справедливості. А ота київська державність - то не що інше, як прикре і тимчасове непорозуміння...
Можливо, в Україні настав час полишити заняття міфотворчістю? Можливо, нам варто звернутися до більш актуальних проблем, наприклад, збереження й наукового вивчення нашої унікальної культурної спадщини, ц популяризації та раціонального використання, в тому числі в контексті сучасної політики? Відзначимо, що література, подібна до нашого вітчизняного “араттознав-ства”, видавалася, видається й буде видаватися в усьому світі. В
