Походи Богдана Хмельницького. 1648–1654 - Юрій Володимирович Сорока
Зараз існує багато різних поглядів на діяльність Хмельницького — гетьмана: від щиро захоплених до обережних і навіть таких, що засуджують. Мусимо погодитись, постать гетьмана була повною протиріч. Син православного шляхтича і козак, чиєю справою була війна, Хмельницький жив у складний, навіть жорстокий час. Серед виру битв і походів не було місця м'яким й ліберальним характерам. Жорстокий світ створював жорстоких людей. Тож хіба варто дивуватися, що Хмельницький правив міцною рукою, придушуючи будь — яку спробу невдоволених його владою усунути його від гетьманства або стати на перешкоді здійсненню його планів? Навряд. Буйна й погано контрольована козацька маса ніколи б не підкорилася слабкому лідеру, тож без жорстких заходів у власному війську про війну з Річчю Посполитою годі було й думати. Натомість під владою Хмельницького козаки здійснили таке, про що не могли навіть мріяти десятки козацьких ватажків, котрі наприкінці XVI і на початку XVII століття здіймали знамено повстання проти панування Речі Посполитої на теренах України.
Так само не варто, на думку автора, дорікати Хмельницькому за союз з Москвою, котрий він ухвалив для України і який з часом призвів до втрати суверенітету Козацькою державою, скасування Гетьманщини й поглинання України Російською імперією. Бо хіба міг Хмельницький, який бачив, як страждає Україна, знекровлена семирічною війною проти Речі Посполитої, не розуміти, що протекція сильної країни необхідна, немов повітря, аби не допустити розтягування того, що зібрав він у кривавій боротьбі з різномастими ворогами. Не міг. І прийняв ту протекцію як менше зло, хоча під кінець життя й пожалкував про своє рішення. Відомий, наприклад, такий факт. У 1656 році після перемовин, проведених у Вільно між Польщею і Московщиною, коли поповзли чутки, що московський цар домовляється з поляками віддати Україну назад під польське панування, Хмельницький був не на жарт розлючений. На вимогу московського окольничого Ф. Бутурліна розірвати союз із шведським королем, Хмельницький відповів наступне: «Від шведського короля ніколи не відійду, тому що у нас давня дружба, понад шість років. Шведи люди правдиві; всілякої дружби і приязні додержуються і слово своє тримають…» Чи не на зраду українських інтересів московським царем натякав гетьман? Чи не на можливість зі свого боку порушити умови Березневих статей, у яких гетьману України заборонялося зноситися з іноземними володарями без царського на те дозволу? Звичайно, можна зауважити, що слова і справи — це різні речі, а справи Хмельницького демонстрували його спрямованість на союз із Московщиною. Та як би там було, саме Хмельницький робив те, що не вдалося зробити його наступникам, — втримував молоду Українську державу над прірвою громадянської війни, у котру вона скотилася одразу по смерті гетьмана. Але то вже була історія, писана іншими людьми: героями і мучениками, зрадниками і запроданцями. Ім'я ж славетного гетьмана Богдана Хмельницького і пам'ять про його походи, здійснені задля звільнення України від панування Речі Посполитої, навіки залишаться приводом гордості для його потомків.
1Вагенбург — німецька назва рухомого табору з возів, яким, згідно з середньовічною тактикою бою, іноді оточували загони бійців.
(обратно) 2Армата (застар.) — артилерія.
(обратно) 3Реґімент — частина війська, його відділок.
(обратно)Оглавление Переднє слово Дещо про військову тактику епохи пороху На службі польських королів і європейських володарів Напередодні пожежі Жовті Води і Корсунь — тріумф гетьмана Битва під Пилявцями Її підготовка, перебіг, наслідки Осада Збаража Зборівська угода Трагедія у Красному Оборона Вінниці Берестецька битва Продовження війни у 1652 році Битва під Батогом Битва під горою Батіг Оборона Сучави Жванецька битва Переяславська рада і її наслідки Продовження війни Заключний період війни Смерть гетьмана Епілог
