Пацифікація - Автор невідомий

що не так довго, а Когута бито, крім того, по животі так, що йому попунала шкіра на животі. їх тіло було вкрите синяками і повсюди понабігала кров. На це е дуже багато свідків. Взагалі всіх катованих можна поділити на кляси. Згаданих вище осіб не можна зачислити до ніодної клясн, бо їх бито надзвичайно. До першої кляси належали ті, що діставали денно по 3 порції буків. Вечірня порція була дуже довга. В цьому відношені найгірше було з'родиною Голювінських (5 чоловік), далі зі студентами теольоґії А. Кучмою, господарем Корпаном, реставратором А. Лозовським, 65 літ віку, з головою товариства «Просвіти» в Підгайцях — Іваном Даньковим,. Родину Головінських катовано так нелюдськи тому, що звязувано її з комендантом «Української Військової Організації», Головінським зі Львова, якого польська поліція підло ззаду застрілила. Тоді як родина Голювінських із Підгаєць не має нічого' спільного з Головінським зі Львова, хіба що спільне прізвище. Поляки думали собі напевно, що у Львові був лише один Толювінський, а тут їх аж пятеро, тож треба їх взяти в роботу. Батька родини вхопили поляки на стриху. Тамтаки його зразу зачали бити, а потім, віднявши драбину, скинули його на долину. Цього було ще замало. Його забрали до маґістрату і всипали йому з порції. Після того відвезли до дому. Син його Борис також дістав з порції. Володимирові, другому синові, відбито легені. Бито й маленького Нікона, що ходить до школи і має тепер 16 літ. Пятото з родини Головінських бито рівнож з рази, при чому позривано йому шкіру з голови. На виразний наказ поляків' мусів він «їсти польську землю», набірати до уст піску, жувати його й ковтати. Антона Кучму били в його хаті по пятах. Щоб при битті він не виривав ніт, підставляли йому під ноги баґнети. Всежтаки при битті він рухав ногами, а тому поранив був собі о баґнети ноги. Кров, шо я її бачив на його ногах, як його привели до маґістрату, була з тих ран, що він їх мав від острих багнетів. В магістраті били його ще тричі.

Господаря Кбрпана били рівнож тричі. 65-літній Антін Ласовський дістав також три порції. Іван Даньків тогож таки дня, як він приходив до маґістрату розпитуватися про нас, і звідги_ його відправили на поліцію, дістав також побій у філії «Просвіти» по переведенні основної ревізії. Його забрали були поліцаї, як тільки він прийшов до комісаріяту й питав про нас. Потім відвели його до хати і там знова всипали йому одну порцію, а в магістраті дістав ще треггю.

Так звана друга кліяса доставала дві порції з доларом. До тої кляси належали Іван Бакалич, директор кооперативної централі в Підгайцях, Боянівський, урядовець, кооперативи, Ярослав Шпундер, урядовець кооперативи, і Дмитро Сена, батько двох синів, одного Ярослава, що був разом зі мною, а другого Евгена, студента прав. Далі' дістали нагаїв Бокалів — воєнний інвалід без руки, урядовець кооперативи, воєнний інвалід Овсянський, без ноги, Володимир Мучкевич, студент теольоґії, іі багато инших, прізвищ яких я не знаю точно.

Потерпіли люде від побою дуже. їм повідбивано легені й нирки, і це дасться в бу-дуччині в знаки. Коли поспитати польські урядові кола про ці всі події, то вони, розуміється, про це нічого не знають, як це було вже в Америці. Мертвих навіть і амбаса-дори не можуть воскресити. Коли кого поляки вбили, то той мертвим залишиться, назавжди.

Все те, що я тут подав, можу прилюдно всюди повторити. Це я сам пережив. А тепер хочу дещо розказати про то,-що я чув та що мені доводилося читати. Фактом є, що українські часописи в Польщі все виходять із великими білими плямами. Всюди, де лише були гроби українських стрільців, поляки зганяли народ і наказували розкопувати ті гроби. Хто відмовлявся, того бито на місці так довго, аж док® він не годився робити те, що йому наказувано. Польська преса розписувала про нас всіх ріжнородні вигадки, як ось, напр., що в Вербові знайдено два вози амуніції, та що їх відвезено до. маґістрату в Підгайцях. Місцевий коваль із Підгаєць, поляк, заявив прилюдно, що за ці дві фіри він не дав би навіть і 5 Грошів. Ця зброя була — кілько військових поржавілих лопат, декілька вистріляних гільз од карабінових набоїв і кілька поржавілих обручів із коліо військових возів. Коли знаходили в когонебудь із наших людей ножиці-для перетинання дроту чи взагалі заліза, того зараз замикали й били як запідозрених у саботажі. Йому вмовляли при цьому, що тими ножицями він перетинав телефонічні проводи. Ці речі е в нас ще з часів світової війни, бо якраз у нас проходила фронтова лінія.

Як виглядали ревізії по хатах, я вже описував. Найбільше побросно по «Просвітах» та по бібліотеках. Підчас останніх днів мого побуту в Польщі я довідався, що польський уряд видав наказ як-найшвидче повідбудовувати будинки та понищені експедиціями обєкти, бо очікують якихось інтернаціональних комісій. Тим способом хотять поляки затерти сліди пацифікації.

Я хочу(Навести ще деякі дрібні випадки з иацифікаційної акції, які схарактеризують її, їйіже, найкраще. Десь у селі Посухів або Шибалин, точно не знаю, коло Бережан, один польський капраль зґвалтував українську дівчину, дочку лісового сторожа. Такі випадки під час пацифікації траплялися дуже часто. При цьому дівчина застрілила капраля. Польська преса писала, шо капраль поповнив самогубство, але все ж дівчину замкнено до вязниці. В польській пресі читав я таке: В Чижикові один українець (прізвище вже призабув) мав кинутися на польського улана. Улан застрілив його. Як цей випадок виглядав наиравду, можна собі уявити. Ревізію робили яких 10 чоловік. При тій скількости вояків чи поліцаїв неможливо, щоб один чоловік кидався на вояка, знаючи, що всіх вояків є десять чи скільки там. Виходить, що йото собі просто застрілено, а історію з нападом видумано для покриття злочину. Так само було і з Головінським. Нині ие повірить навіть і маленька дитина в те, що коменданта тайної «Української Військової Організації» ніччю вели через ліс лише 2 поліцаї. Виходить, що- його впрост таки застрілено. В пресі писали, шо Головінський тікав, і йото застрілено підчас утечі.

Коли я вже трошки був після побою очутився, то поїхав 8. жовтня 1930. р. до Львова. Це був якраз речинець мого іспиту в університеті. Другого дня довідався я, що в підгаєцькому повіті е тепер військова карна експедиція, яка. арештує священиків, водить їх по вулицях і бє. Крім того, ніби вона застрілила в лісі студента Фурдея з Бокова і