Пацифікація - Автор невідомий
Експедиція була в селі три години.
7. X. 1930. Іван Турчин.
3.
Польські звірства в Васючині.
•25. вересня ц. р. в 0. год. рано приїхала карна експедиція, з двох компаній; оточили оело, і коли люде почали втікати зі страху до ліса, то вояки почали до людей стріляти. При тій стрілянині вбито місцевого, несповна розуму, пастуха Михайла Мов-чана, який саме лас на .луці худобу. Факт цей ствердила лікарська комісія з Рогатина і свідки: Федь Мельник та Михайло Андрусів.
В розпалі цієї стрілянини розпочато т. зв. ревізії.
Спершу почали шукати в кооперативі й у місцевого пароха. Кооперативу знищили вщент. Відділ із 16 людей напав на приходство і з лайкою: «Ти, гершцє бандн-туф, ок... сину і т.-д... руки до гори», зробили особисту ревізію в пароха й рідні його, а опісля казали ларохові стати на «бачносьць» і тримати 21/а години руки догори. По знищенні всего хатнього урядження, викинули иа голову пароха пірря з подушки служниці, а тоді вже казали розкидати снопи зі стирт. Те саме мусіла була робити і старенька 67-літня мама і жінка пароха, а вояки собі кидали ріжні дотепи. Зареквіровано пару коней, вернули ix аж по двох днях ледеи живих.'
Щоби скинути з себе відвічальність за згаданого вище вбитого Мовчана, спровадили пополудні 2 нові відділи поліції та почали трус у лісі, кажучи, що його вбили ті. які втікли до ліса. Кого ловили, того немилосердно катували. Важко побиті: молочар Гриць Постолюк, склепар кооперативи Стефан Іванків, громадяне: Михайло Левицький, Олекса Мовчан, Анна Мовчан, Анна Левицька, Іван Заставний, Федь Носик, Василь Баран і багато ще инших. Другого дня, 26. вересня ц. p., почалися ревізії в усіх сві-доміщих громадян, переведено тих ревізій понад 40. Скрізь порозкидали стоги, гіббу-рили печі, понишили хатню обстановку, а ввечері скликали громадську раду і, сказавши їй: «То мацє вшистко за иолітикен», від'їхали. Треба додати, що ні в Васючині. ні в поблизькГй околиці ніякого саботажу не було. Скарали це село, мабуть, тому, що воно національно свідоме. о. Сайксяич.
4.Журів, пов. Рогатин.
В Підмихайлівці, Журові, Васючині і в Г риторові, повіту Рогатин, переводила державна поліція так зв. «.ревізії», «шукаючи саботажистів». При тім цілком знищили у згаданих селах кооперативи, читальні, молочарні і каси Райфайзенки. Наприклад: у Підмихайлівці в кооперативі зірвали підлоги, стелю, товари змішали та ще й обіляли нафтою. В Журові знищили цілком молочарню, шкода становить понад 1.500 зол. При ревізії в о. Давидяка поламано крісла, порозрізувано подушки, зі стодоли попики-дувано збіжжя, одне слово: доконано цілковитої руїни господарства. Подібне мало місц" в п. Беркія в якого ревізію робили двічі. Найхарактеристичніще виглядала ревізія в молочарні, Де побито всі шкляні речі, забрано сірчаний квас, оливу й ріжні хемі калії, потрібні при виробі масла, ніби небезпечні. При цьому побито молочара и. Якова Василя і помічницю, дівчину Настю Бобик. Коли знайшли зонд, що його вживають при здутті корів, вважала його поліція за «шпріц для підпалів», і лише завдяки виясненню місцевого поляка, що асистував при ревізії, зонд не знищено. Крім подібних чис генних ревізій, у згаданих селах побито людей, зиоміж ігнших: у Журові — Кирила Беркія, Богдана Беркія, Петра Данилша і Тараса Ярошака.
Зразком, як бито ,людей, може послужити такий факт. Пана Василя Бакова звязали ланцюгом, руки дали попід коліна, іі?.крили голову коном і перевертаючи били ланцюгами по столах. Це повторювано кілька разів, і вийшов він із цього скріплений та лелви живий. Тепер лежить тяжко хорий, і неі»е.лнкя надія, що буде жити. І "'ПІ ПсркПі.
Хітавчани, повіт Городок Игайлонський.
1) п. Микола Мороз (голова Н. Р. Коопер.),
2) п.. Степан Фікташ (книговод міод. кооперат.) зізнають:
27. вересня ц. р. приїхала до Оіавчан карна експедиція уланів 14. полку та почали урядувати. Почувши, іцо в селі твориться, не мав Фікташ відваги прийти негайно до села, а випровадив одного чоловіка, щоб той його повідомив чи скінчилося вже «урядування» уланів. Коли він' довідався, що улани виїхали до сусіднього села, то пішов до села і поклався до" ліжка. Нагло вночі впали улани під проводом поручника, схопили його з ліжка, звязали руки в зад вивели з хати і привязали його до полудрабка біля воза і так їздили з ним (він біг біля воза) від 12 до 1% і<од. При тім привели ше одного — Михайла Кулика, касієра кооперативи, привязали його до другого полудрабка і так гнали їх далі, вишукуючи инших. Нарешті почалася екзекуція.
Трьох уланів тримали Степана Фікташа, а касієрові Куликові наказали йото бита. Коли рін, на думку "поручника, бив за слабо, вдарив його поручник натаєм у лице так, що вія скервавлений упав на землю. Фікташ був такий .побитий, що втратив притомність, і дотепер не може ворухнутися. Коли окінчили катувати п, Фікташа, то наказали йому бити касієра. Коли ж він опинався, почали його бити удруге, а з касієром самі собі дали раду.
Багато людей побитих невимовно тяжко. Декотрі з них являють собою скер-вавлену купу мяса. Між ними багато таких, які боряться зі смертю. Побиті: Михайло Пакош, Петро Куспіш, Іван Лісовий, Михайло Яріш (с. Миколи), Н. Дідик, Павло Гнатів, Іван Дицько, Роман Івасик (Михайло Пакош бореться зі змертю), Іван Небоґа, Павло Галамай, Михайло Гринишин і багато ще инших.
Підчас екзекуції наказав поручник знищити вивіску" в кооперативі, яка була українською мовою, а на її місце дати написану польською мовою. Зробив шкіц (як має виглядати) вивіска з польським! написом.
Вище названі стверджують також, що під час ревізії позабірали в них навіть гроші.
в.
Покропивна, пов. Тернопіль.
Володимир Кріль, господар із Покропивної, так описує перебіг «пацифікації* в його домі:
Було це проти ночі 24. вересня 1930. р.
