Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба - Колектив авторів
Ярополк разом з братом Мстиславом, великим київським князем, брав також участь у ліквідації конфлікту між Ольговичами. Літописна стаття 1128 р. свідчить, що Ярополку вдалося в той час розширити свої володіння за рахунок Чернігівського Посейм’я. Коли семитисячний загін половців, який поспішав на допомогу Всеволоду, зупинився поблизу Виря, то на р. Локні йому довелося зіткнутися з посадниками Ярополка: «Изоимавше Ярополці посадници на Локнѣ».
У 1132 р. Ярополк за заповітом Мономаха зайняв великокнязівський стіл. Переяслав він віддав старшому сину Мстислава Всеволоду. Перехід Всеволода із Новгорода повинен був означати, що саме він буде наступником Ярополка на київському столі. Молодших Мономаховичів така перспектива не влаштовувала, і вони розпочали боротьбу за Переяслав. Саме місто не дуже цікавило князів, але воно надавало реальну можливість оволодіти Києвом.
Своїм заповітом Мономах хотів утвердити чіткий розпорядок успадкування великокнязівського столу, виключивши із боротьби за нього своїх молодших синів, але в дійсності вніс ще більше плутанини в цю справу. Ні В’ячеслав, ні Юрій, ні інші молодші Мономаховичі не бажали добровільно поступитися Києвом Мстиславичам.
Пробувши в Переяславі від ранку до обіду, Всеволод Мстиславич був вигнаний звідти своїм дядьком Юрієм Довгоруким. Але і сам Юрій не зміг утриматись на переяславському столі; через вісім днів його вигнав Ярополк і передав Переяслав іншому сину Мстислава — Ізяславу. Побоюючись зміцнення позицій Мстиславича, який виношував плани щодо Києва, Ярополк у тому ж році силою («с нужею») вивів його із Переяслава, куди посадив свого брата Вячеслава. Цей князь, незважаючи на умовляння Ярополка, сам залишив Переяслав і повернувся в Туров.
Так навесні 1134 р. переяславський стіл виявився вільним. Цим скористався Юрій Довгорукий. Він звернувся до Ярополка з проханням віддати Переяслав йому, натомість запропонував Суздаль, Ростов та деякі інші землі. Ярополк погодився, чим викликав велике незадоволення племінника Ізяслава і Ольговичів, які підписали з ним мирну угоду. Походи Ярополка з Юрієм на Чернігів і Ольговичів з Ізяславом Мстиславичем на Переяславську землю призвели до взаємних спустошень земель і завершились переходом Переяслава до молодшого Мономаховича — Андрія. Це повинно було примирити Мономаховичів з Мстиславичами. Незадоволеними лишились лише Ольговичі. Вони напали на Посулля і підступили до Переяслава. У Лаврентіївському літопису читаємо: «В то же лѣто почата с Ольговичи рать имѣти и начата воевати села и городы по Сулѣ, и придоша к Переяславлю, и многы пакости сотвориша и Устье пожгоша». Облога Переяслава і його штурм виявились безрезультатними, й Ольговичі відступили до верхів’їв Супою. Через два роки, закликавши на допомогу половців, вони знову напали на Посулля. «И быша области Переяславльской отъ Половцевъ и отъ вельможъ великая тягость».
У 1140 р. Всеволод Ольгович вирішив перевести Андрія Володимировича із Переяслава в Курськ, а переяславський стіл передати своєму брату Святославу. Андрій, підтриманий місцевими жителями, не погодився на пропозицію Всеволода. Надісланий проти Переяслава Святослав Ольгович зазнав поразки, і Всеволод змушений був укласти з Андрієм мирну угоду, за якою великий київський князь відмовився від своїх домагань, однак Переяславська земля продовжувала підлягати Києву.
Після смерті Андрія Володимировича (1141) Всеволод посадив у Переяславі В’ячеслава, чим викликав незадоволення братів, особливо Ігоря, який претендував на переяславський стіл. Разом з братом Святославом він напав на Переяславську землю і навіть обложив її стольне місто, але змушений був відступити. Ольговичі продовжували претендувати на переяславський стіл і В’ячеслав шукав причини, щоб лишити його. У 1142 р. він повторно повернувся в Туров, але в Переяславі, за згодою Всеволода, утвердився Ізяслав Мстиславич.
Ставши переяславським князем, Ізяслав розпочав активну підготовку до боротьби за Київ. Для цього він у 1143 р. їздив до Юрія в Суздаль, а потім — до брата Святополка в Новгород. Переговори з суздальським князем не дали бажаних результатів, оскільки Юрій і сам мріяв про Київ; брати Святополк і Ростислав Смоленський обіцяли допомогу. З Всеволодом Ізяслав підтримував добросусідські відносини, хоча вони і не були щирими. Всеволод таємно від Ізяслава обіцяв київський стіл брату Ігорю, а Ізяслав, здійснюючи разом з великим князем походи на Галич, вів переговори з його воєводами і боярами, схиляючи їх до відступництва.
Зміцнення позицій Ізяслава Мстиславича і утвердження його на великокнязівському столі викликали рішучу протидію з боку Юрія Довгорукого. Заручившись підтримкою Ольговичів, він розпочав боротьбу за Київ. Знову, як і раніше, в центрі уваги князів-суперників виявився Переяслав, що був ключем до Києва. Упродовж 1149—1150 рр. Юрію Довгорукому кілька разів щастило оволодіти Переяславом і навіть посадити там свого сина Ростислава.
Через деякий час Переяслав перейшов до іншого сина Довгорукого — Гліба, але вже в 1151 р. переяславським князем став Мстислав Ізяславич. Будучи рішучим противником будь-яких союзів з половцями, у тому ж році Мстислав здійснив проти них успішний похід, під час якого завдав поразки їх війську в битвах на річках Углі і Самарі. Половецькі стани були зруйновані і знищені; дружинники Мстислава захопили багато полонених і, крім того, звільнили з половецької неволі руських бранців. У 1153 р. половці напали на Посулля, але, дізнавшись, що проти них виступив Мстислав Ізяславич, негайно відійшли в Степ. Крім боротьби з половцями, Мстислав брав активну участь у походах свого батька проти галицьких князів. Переяславський полк Мстислава був однією з ударних бойових одиниць у відомій битві 1154 р. на Сереті.
Після смерті Ізяслава Мстиславича Переяславська земля знову стала театром воєнних дій, оскільки дорога на Київ, як і раніше, пролягала через Переяслав. Дружина Гліба Юрійовича в союзі з численними половцями взяла в облогу місто, але переяславці, очолювані князем Мстиславом Ізяславичем, відбили всі атаки. Втративши надію на успіх, Гліб Юрійович відступив до верхів’їв Сули і Удаю. Тим часом між Ростиславом Смоленським і Мстиславом Ізяславичем виникли серйозні суперечки за володіння Києвом. Довідавшись, що Ростислав поступився великокнязівським столом на користь Ізяслава Давидовича, Мстислав припинив боротьбу з Юрієм Довгоруким і його союзниками й добровільно залишив переяславський стіл.
Переяславським князем знову став Гліб Юрійович, який правив тут до 1169 р. Він був, по суті, підручним київських князів. Змінилась його політика також щодо половців. Зрозумівши, що Переяславська земля стала його вотчиною надовго, Гліб Юрійович став активним учасником усіх походів руських князів проти половців. У 1165, 1168, 1169 рр. переяславський полк під його проводом у складі військ київського князя охороняв торговельні каравани
