Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - То хтось хоче, - стомлено мовила Андромеда, - змінити у себе клімат?

  - Сподіваюся, що не в Сахарі, - здригнулася Ра Он, - тоді катастрофа може бути катастрофічною.

   - Бачу, кореянко, ти погано знаєш українські синоніми,- роздратовано сказала Веста та пішла вимірювати тиск та пульс Радомира. Його показники були у нормі.

    - То, що робитимемо далі? – Запитав хлопець. – Ми, звичайно, можемо пограбувати й решту музеїв з пекторалями, але раптом та, яка нам потрібна, ще у землі?

   - Грабувати музеї не так вже й весело, - констатувала Андромеда.

  - Ти просто була в непідходящому товаристві. Моя мама - дуже чарівна, але не думаю, що з нею весело грабувати, - легковажно заявила Ра Он. Амі кинула на подругу такий погляд, що панна Кан здивувалася, що ще не перетворилася на попіл.

   - Пропоную, запросити мою Бабусю в ресторан. Лише вона, я та Ра Он. Якщо вона була однією з трьох голів, то можливо знає, де ті печери. І, якщо вона запечатала злого духа, то вона мабуть знає більше і про чаклунку Ія. У нас завтра який графік?

   - Цілий день спортивні тренування, - відповіла Веста, - якщо ті, з МІ знову не змінять нам графік.

   - Тоді, я зараз напишу Бабусі, щоб приїхала до Києва. Вона о цій порі ще не спить. А ти, Весто, оскільки вмієш запитати так, щоб не помітили, що ти запитуєш, придумай, що мені сказати Бабуні. Добраніч.

   - Як тобі моя мама? Правда, вона – дуже чудова? – Запитала Ра Он, коли вони з Амі зайшли у свою кімнату.

   - Не знаю. Я пробула з нею лише хвилин двадцять, - стомлено відповіла донька професора, сідаючи на своє ліжко.

   - Як?! Тільки не кажи, що її не було вдома і ти весь цей час вмовляла пані Ольгу не викликати поліцію!

   - На щастя – ні! – Здригнулася Амі, згадуючи пані Ольгу. – Але ти трохи промахнулася, і мене закинуло до твого брата.

     Донька боса мафії витріщилася:

   - Ти сильно перелякалася? Мені так шкода!

   - Ну, спочатку я перелякалася, але швидко зрозуміла що то – твій брат, бо ви вдвох - дуже схожі. Тоді виявилося, що це – його власна квартира, і я перелякалася знов, бо ще ніколи не була сам на сам у квартирі хлопця, до того ж. він був майже не одягнений.

   - Це – як? – Вирячилася Ра Он.

   - Схоже, він був щойно з душу.

   - Він сильно розізлився?

   - На диво – ні. Але я була зла сама на себе, бо не запитала у тебе адресу твоїх батьків. І мені доводилося постійно контролювати, щоб не доторкнутися твого брата, бо тоді б я застрягла в незнайомому місті сама, бо він би втік від мене. А він замотав мені у ковдру та поклав у такому вигляді у багажник свого джипу. Тоді, я думала, що помру.

   - Навіщо він таке зробив?! – Верескнула сестра божевільного.

   - Не знаю. Мені він сказав, що не хоче, щоб нас разом засікли камери спостереження, бо тоді прокурор вирішить, що ми – співучасники. Хоча, по суті ми ними і виявилися, бо він допоміг мені вкрасти пектораль, бо вашої мами не було вдома.

  - А чому він думав, що прокурор вами зацікавиться? – Підняла брови Ра Он.

  - Бо прокурори завжди цікавляться мафією.

  - Мафією?! – Верескнула панна Кан.

  - Так, - кивнула Амі. – Твій брат розповів мені, що ви – члени мафії. Ну, тобто, що ти не хочеш, а він та ваш батько – головні.

   - Він таке сказав?! – Завила Ра Он. – Ідіот!