Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - Не кажи дурниць, - здригнулася Ра Он. – Ти – потрібна мені, бо в мене ще ніколи не було такої чудової подруги.

   - О, ти така - мила, - сумно посміхнулася Андромеда. – Але в тебе не дуже виходить брехати, на відміну від твого брата. Але дякую за спробу заспокоїти мене. – Вона неочікувано поцілувала ошелешену Ра Он у праву щоку та додала, - давай спробуємо заснути. Бо Бабуся може вивалити на нас таку інформацію, що нам потрібні будуть майже магічні сили, щоб усвідомити її.

   Першу половину ночі, Андромеда спала дуже погано, бо її переслідували нав’язливі думки про чаклунів, відьом та чаклунок, які легко змінюють зовнішність так, що це майже ніхто не помічає.

   Потім переслідувала Веста, яка запитувала, чи їй краще з тонкими, чи товстими бровами та Радомир, який запитував, чи йому краще - гладко поголеним, чи з одноденною  щетиною. А тоді, пані Кан, яка просила Андромеду поїхати до Гарварду та прикинутися викрадачкою вищої математики (це не очепятка, які я так не люблю, а вона справді просила стати викРадачкою). Всі ці жахіття припинилися лише після того, як Амі подумала, що Ра Он може відрізнити фальшивку від оригіналу.

   Тож, не дивно, що коли реальна, а не примарна, Ра Он почала її будити, Андромеда відмахнулася.

   - Але ж, Амі, до сніданку лише двадцять хвилин. – Донька професора щось пробулькотіла. – Ну, добре, якщо ти така виснажена, то я потім викличу тобі сніданок до кімнати.

   - Ти і так мене весь час годуєш! – Скочила з ліжка Андромеда, а тоді подивилася на свій нічний топ та коротесенькі нічні шорти, що були значно коротші за «бермуди». – Мабуть, треба купити щось таке і для міста в таку спеку. Кому яке діло до моїх колін! До речі, твій брат, - повідомила вона здивовану Ра Он, - сказав, що у мене - гарні коліна. – Вона забрала речі, в які збиралася вдягнутися сьогодні, та пішла до ванної кімнати, висунула голову та повідомила свою подругу, - мабуть, знову збрехав, як завжди. – А тоді остаточно зникла у кімнаті, що мала привести напівсонне тіло до тями. Ра Он сумно зітхнула.

   За декілька хвилин, Андромеда вийшла в смарагдовому топі на бретельках та в своїх білих «бермудах».

   - Я тут подумала, що ти мені не потрібна в якості охоронця, - заявила донька професора історії дещо спантеличеній Ра Он. – Хлопці та чоловіки і так всі тікають від мене, щойно випадково доторкнуться. А дівчат лякають мої коліна. Як от тебе! – Панна Кан смикнулася.

   - Я так розумію, ти все ще не вибачила мене за те що я тебе випадково закинула до квартири мого брата.

   - Він сказав, - заявила Андромеда, - що ти хотіла нас двох звести, доволі прозоро натякаючи, що це я наполягла, щоб ти так зробила. Певно, - додала вона, а Ра Он болісно смикнулася, - він думає, що будь-хто з дівчат продав би свою душу, щоб познайомитися з ним. Тож, за найближчої можливості піди до нього та поясни, що це була – твоя помилка. І скажи, що я з ним не розмовлятиму до скону цивілізації. І, скажи, ти жартувала, про того пана Кан-як-там-його з Кореї? Щодо того, що хочеш підмінити свій код ДНК?

   - Наполовину. Я не хотіла б втягувати тебе у злочин, але він - значно багатший за нас. Він же має міжнародну фірму, тож має декілька мільярдів. Але після того, як Радомир через випадковість ледь не провалив своє завдання, я не хочу втягувати тебе у шахрайство. 

   - О, - нявкнула Андромеда, - яка ти турботлива! Навіть згодна відмовитися від великих грошей, що на тебе геть не схоже! До речі, ти критикувала мої коліна, але я твоїх так і не бачила.

   - Якби не боялася скупатися у річці, - заявила рідна сестра огидного брехуна, - то побачила б. Зараз, - і вона почала піднімати свою штанину, але не встигла, бо у двері постукали.

   Виявилося, що це «Б’янка», яка постукала і одразу ж увірвалася до кімнати.

   - Чого не зачекав? – Роздратовано запитала Ра Он у Радомира. – А раптом ми тут вдвох оголені? – Андромеда смикнулася.

   - П’ять хвилин до сніданку, тож ви вдвох би вже точно були одягнені. Я би заплющив очі, - додав хлопець. - І у мене термінова справа. – Він сів на підлогу. – Мені наснився сон, що та пані, яка носить перстень з візерунком Змієногої богині, домовилася з тим злим духом, що запечатаний у скелі, що приведе найкращу новеньку та принесе її, як ритуальну жертву, у найближчі декілька днів.

   - Тобто, у нас вже немає часу?! – Верескнули дві дівчини.

   - Сподіваюся, - зітхнув Радомир, - бабуся Роді поясне нам, що відбувається. Але нам краще поспішити до їдальні, щоб не привертати увагу. Ці з МІ все ще тут?

   - Й гадки не маю, - здригнулася напів кореянка. – Але державні службовці дуже люблять пожити та поїсти за чужий рахунок. 

   У їдальні, всі дівчата обговорювали сніданок - паніні. Вони дивувалися, чому такий поважний готель не замовив смачнючі паніні в торгівельної марки «ПіКаНтНі»?

   - У «ПіКаНтНі», - зауважила донька професора історії, - паніні справді смачніші. Бо в них багато різної, корисної городини, а не лише булка, м'ясо, томат з теплиці що віддає рибою та фета, чи бринза. Я вчора один куштувала, і в ньому навіть була капуста Кейл. Чому готель Вести не домовився з ними?

   - Й гадки не маю, - здригнулася Ра Он, а Радомир, в образі Б’янки підтримав подругу.