Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   І тут, до них підійшла одна з тих дівчат, яка викрала Андромеду та Ра Он. Щоправда, сьогодні у неї було синє волосся, але це був – єдиний колір у неї на голові.

   - Прибацані, готуйтеся цілий рік охороняти мертвяків під дощем та снігом, - заявила власниця фарбованого синього волосся. – Ви жодного разу не були в басейні, тож пані Крушельницька та Матвійчук сказали, що вам значно знизять бали за ухиляння від фізкультури. І ви вже ніколи не станете найкращими. – І вона пішла геть.

   Трійця перезирнулася.

   - Думаю, нам потрібно просити допомоги у Вести, - сказала «Б’янка», - або їх тут одну за одною всіх повбивають.

   Веста вже чекала на них у бібліотеці.  

   - Привіт, - привіталася Андромеда. – Ти вже вигадала, що сказати моїй Бабусі?

   - Так, - кивнула панна Гроза. – Правду.

   - Правду?! – Верескнула донька професора історії, підняла брови Ра Он та вирячився Радомир.

   - Ага, - підтвердила свої попередні слова Веста. – Я помітила, що з Роді погана брехуха. І, якщо я це помічаю, то її Бабуся точно це побачить. Тож, нехай скаже їй -правду. Щоправда, бажано, щоб пані Груша не довідалася про справжню сутність нашої Б’янки.

   - Я це проконтролюю, - кивнула Ра Он. – Що? – Запитала вона у здивованої доньки професора історії. – Я маю з тобою піти, щоб пересвідчитися, чи це – справді твоя Бабуся, а не злий демон.

   - Тут я погоджуюся із Ра Он, - одночасно сказали Радомир та Веста. Андромеда зітхнула.

   - А ви не можете накласти на мене заклинання, щоб я не бовкала зайвого? – Заскиглила панна Любомирченко.

   - Я можу сам на себе накласти таке заклинання, але не на інших людей, - відповів Радомир. – Бо тоді, це вже буде чорна магія.  А тепер, таке, Весто, - сказав хлопець та пояснив ситуацію зі своїм сном та про те, що сказала дівчина з синім волоссям.   

  - Зрозуміло, - кивнула спадкоємиця готельної справи. – Я скажу, що займалася з вами трьома за спеціальною програмою. Але ж ці дві тупі курки! Вони мене ще в минулі роки дратували. То кого з вас зробити найкращою?

   - Мене, - відповіла Ра Он. Решта на неї витріщилися.

   - Так хочеш бути першою у всьому, кореянко? – Уточнила Веста.

   - Так. Я майже завжди у всьому найкраща. Але - власними силами. Втім, зараз буде недоречно робити найкращою «Б’янку», бо ніхто у це не повірить. До того ж, не відомо, чи зможе хлопець чаклувати у тих печерах, чи що воно там таке. Що? Рита не змогла забрати магію у Б’янки не через те, що вона – іноземка, а через те, що то був – хлопець. А Амі взагалі немає магії. І це буде самогубством: йти у пащу злого духа, не маючи магії. Я б взагалі відправила її подалі звідси, але вона не погодиться.

  - Я погоджуюся з Ра Он, - кивнув Радомир. – Роді, давай, ми відправимо тебе у безпечне місце.

   - Не хочу! Я і так відчуваю себе порожнім місцем. А якщо не дасте мені прийняти участь у цій справі, то… Знаєте, мені краще померти допомагаючи вам, бо від мене і так не має користі. А так, я хоч допоможу людям, які  мене прийняли у свої друзі.

   - Добре, добре, - погладила її по руці Веста, яка вчора відчула весь той смуток. – Але ми візьмемо тебе, лише якщо слухатимешся нас. Бо ти ж геть не розумієшся на магії.

   -  І якщо ми скажемо: «Тікай», чи: «Завмри», ти так і зробиш, - додав Радомир.

   - Аби ви втрьох не оголосили три різні накази одночасно, - зітхнула Андромеда. – До речі, Весто, якщо ми цю справу розплутаємо, то купи у вдячність до Ра Он їй кондиціонер.

   - Ти про що? – Вирячилася напів кореянка.

   - Ну, - сказала Андромеда, - будь-яка праця повинна оплачуватися. І ти вже вибач, але ми з твоєю мамою весь день провели у парку. Бачите, - пояснила вона Весті та Радомиру, - вони живуть у манюній панельці, без кондиціонера. Вчора там можна було задихнутися!

   - О, звичайно ж, - відповіла спадкоємиця готельної справи. – Я попрошу батьків, щоб виділили вам номери з кондиціонерами, хоча б до закінчення спекотного періоду. Мабуть, в пік сезону, це буде – складно, і кімнатки будуть маленькі, зате з кондиціонером.

   - А я попрошу батька, щоб дав вам безвідсотковий кредит для купівлі кращого помешкання.

   - Ти про що? – Вирячилася на хлопця Веста. Андромеда лише здивовано кліпнула.

   - Ну, - почервонів Радомир, - мій тато - голова правління та власник «Персей Банк». Що?

    - То, тобі не потрібно було проводити ті екскурсії? – Уточнила ревнива Веста.

    - Мій батько досить прохолодно ставиться до археології. І мені потрібні гроші, які я сам зароблю. Тож, я справді хочу проводити екскурсії, але схоже, від їх проведення я все далі та далі.

   - А ти, - повернулася Веста до Ра Он, - не здивувалася, що Радомир -  спадкоємець одного з найбільших банків у країні.

   - Ну, у мене є свій метод виявлення правдивої інформації. Але я вам про нього не розповім. Бо, Радомир обіцяв порекомендувати мене у своїй таємничій організації. А якщо я розповім вам про свої методи, то ви їх самі використаєте, і я знову залишуся у своїй бідності. – Амі зітхнула. – Весто, а чому ви не замовляєте паніні у торгівельної марки «ПіКаНтНі»? Сьогодні всі дівчата в їдальні про це теверенили.