Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен

- Плювати, хто про що думає. Лія, не згадуй про це перший час, будь ласочка. А то мало, що тобі знову у голову прийде. Я ж переживатиму за тебе.

- Таке, як раніше, уже точно не прийде, я обговорюю це з психологом. Тоді, перейдемо на іншу тему. Дейв просив мене не нагадувати, але я не можу не сказати тобі про це, що я думаю. Я знаю про ситуацію з Ніком. Мені так шкода. Уявити не можу, що ти пережила вчора...

- Все гаразд, Лі, чесно, - стримано промовила я, і не збрехала. - Нік не встиг зробити те, що планував. Дейв встиг врятувати мене.

- Я так і догадувалася, - усміхнулася подруга. - Так що у тебе з Дейвом?

- А що у мене з ним? - здивовано перепитала.

- Ну як що? Ви сьогодні ночували в одному номері. Ви останнім часом проводите дуже багато часу разом.

Я замріяно усміхнулася, згадавши нашу розмову вночі. На моїх щоках з'явився легенький рум'янець.

- Ані! Хіба ти нічого до нього не відчуваєш? Я ж бачу, як він на тебе дивиться, і як ти на нього. Ти йому точно не байдужа, – наполягала вона.

- Так, Лія, давай цю тему ми теж закриємо? - втомлено закотила очі я. - Я ще сама не знаю, що між нами відбувається. Все занадто складно.

- Ой-ой, яка "недотрога"!

Пройшло буквально хвилина нашої мовчанки, як Лія знову почала:

- Б'ємося об заклад, що ти будеш з ним?

- Що? - незрозуміла її питання я.

- Я ставлю сто баксів на те, що ти будеш з Дейвом, - впевнено сказала вона, підморгнувши бровами.

- Ти жартуєш? - шоковано запитала я.

- Зовсім ні. Давай, це буде цікаво. Чи ти вже хочеш сказати мені, що ви хочете бути разом?

Так тупо сперечатися на цю тему, але я дійсно хочу довести Лії, що вона не права. Так, Дейв мені подобається, дуже подобається. Але ми такі різні... Між нами прірва, з якої ми намагаємося вибратися і деколи це виходить. А деколи ми падемо у неї ще глибше. Я боюся, що ми не зможемо бути разом...

- Добре. Ставлю двісті баксів на те, що я ніколи не буду з ним.

- Ніколи не кажи ніколи, подруго, - підморгнувши сказала Лія, і простягнула мені руку. - Термін тиждень?

- Ні! Місяць.

- Що? Занадто багато!

- Тоді - до побачення, - я вже хотіла відвернутися, як подруга прокричала у відповідь:

- Добре, твоя взяла.

От тоді я й потиснула їй руку у відповідь.