Все одно ти будеш мій - Джейн Лоурен

Чоловік дзвінко розсміявся, закружлявши мене раз й знову притиснувши впритул до себе.

- Тому що, як не крути, ми класно доповнили одне одного.

- Нам потрібно їхати, - я випадково глянула на годинник на руці. – Діти зачекалися й мама з татом вже, мабуть, там і…

Я не встигла договорити, як мені прийшла смс. Відірвавшись від танцю, я стала рівно й дістала з сумки телефон і глянула на екран.

«Знову пропоную ще не відмовлятися від пропозиції відсвяткувати вашу річницю після вечері зі своїми улюбленими свідками, АКА – НАЙКРАЩИМИ ДРУЗЯМИ, за декількома коктельчиками у клубі.»

Що я казала про те, що моя найкраща подруга не міняється?

- Лі питає, чи згоден ти оплатити їхні з чоловіком рахунки у барі після нашої сімейної вечері у набагато гучнішому і молодіжному місці? – запитала я у Паркера, показуючи йому повідомлення.

- Нехай навіть не мріють. Я занадто старий для цього лайна, - потягнувся чоловік, поправляючи свою бороду. – А тепер у ресторан? Діти чекають…

Я кивнула, беручи долоню свого чоловіка у свою.

- І внук, - нагадала я йому про нашого Фелікса.

Дейв досі не міг усвідомити, що у свої п’ятдесят шість він вже більше ніж рік має статус дідуся завдяки Джеймсу і Джулії.

- І внук, - усміхнувся він до мене, скріпляючи наші пальці в замок. – Ходімо, бабусю.

І я не могла не сказати у відповідь:

 - Залюбки, дідусю.

Тридцять років, як ми стали одним цілим. Створили свою сім’ю, народили й виростили дітей, побудували будинок, посадили дерево, і не одне в нашому саду, знайшли найкращих друзів на все життя, дочекалися внуків…

Життя проходить занадто швидко, і від цього страшно, так. Але воно того варте! Всі злети й падіння несуть в собі неабиякий життєвий досвід, який можна передавати з покоління у покоління. А всі позитивні емоції закарбовуються у пам’яті на все життя. Це можу вам сказати я, Аніка Айлен-Паркер – щаслива донька, найкраща подруга, любляча дружина, чудова мама і турботлива бабуся, якій у паспорті вже п’ятдесят один, але у душі… ще досі дев’ятнадцять.

«Ти зараз – це та сама минула Аніка й нікуди вона не зникла».

Кінець третьої бонусної частини.

Дякую за прочитання!
Скористаюся нагодою і пропіарю тут свій інстаграм @janelauren_writer і телеглам-канал "Джейн пише". Підписуйтесь, щоби не втрачати зв'язок зі мною і анонси. Скоро буде щось новеньке :)

До зустрічі у нових історіях! Люблю сильно-сильно!

Кінець

З цією книгою читають Романтична еротика 154347 Не моя Елла Савицька 910204 Молодіжна проза 177433 Нестерпно ненавиджу (кохаю) Ксана Рейлі 530090 Молодіжна проза 216318 Договір або (не) хлопець моєї мрії Solomia Star 394466 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно