Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
- Доброго ранку , Дашо. - заходить на кухню Даня. Сідає на стілець і кладе поруч свої милиці. Він в мене молодець, сильний хлопчик. Через два дні , з його ніг знімуть пластини і йому вже буде легше ходити. Це одночасно і радує мене і засмучує. Засмучує тому , що після того , як знімуть пластини , він змушений буде повернутись до дитячого будинку.
- Привіт , братику. Як ти?
- Добре. А ти чому на навчання не збираєшся ?
- Сьогодні пропущу. Хочу поїхати до лікарні , підтримати Дениса. В його батька був серцевий напад.
- Ясно. Передавай привіт Дену. Хороший він хлопець. Мені подобається.
- Так , мені теж . - посміхаюсь.
Нагодувала Даню і швиденько зібравшись біжу до лікарні. Біля входу натикаюсь на дружину його батька , яку вчора тут зустріли . Мені чомусь ще вчора здалось знайомим її обличчя.
- Куди поспішаєш? - стає переді мною.
- До Дениса. Хочу бути поруч.
- Думаєш він тебе там чекає?
- Що ви маєте на увазі?
- Тебе як звати?
- Даша.
- Так от , Дашо , запам`ятай , Ден мій. Ми давно разом. Він розізлився , що я вийшла заміж за його батька і вирішив мені помститись знайшовши тебе. Хоче щоб я ревнувала. - і тут я згадую , де її бачила. Це та сама дівчина , з якою в нічному клубі цілувався Денис. Невже вона говорить правду і він дійсно грається зі мною , викликаючи в неї почуття ревнощів?
- Тобто? Чому ж ви вийшли заміж за його батька , якщо вам потрібен Денис?
- На той час , так було потрібно. Та це не твої справи. Ти повинна просто зрозуміти , що ти йому не потрібна. Погрався і досить.
Спочатку було бажання розвернутись і піти , та я не хочу знов робити помилку. Вирішую поговорити з Денисом і запитати в нього особисто. Розвертаюсь від неї і прямую до входу в лікарню. Ця ненормальна , хапає мене за лікоть і знов повертає до себе обличчям.
- Ти що мене не зрозуміла?
- Чому ж зрозуміла. Хочу щоб він мені це сам сказав.
- Та хто ти така , щоб суперечити мені? - шипить мені в обличчя.
- Я ж сказала , я Даша. - вириваю з її захвату свою руку і таки заходжу в лікарню.
Денис вже тут . Втомлений і засмучений. Зараз не час для розбірок. Побачивши мене підіймається з крісла , наближається і міцно обіймає.
- Привіт мій янголе. Я сумував.
- Я теж. - Не вірю його мачусі. Грати так неможливо. Гладить пальцем мою щоку і цілує. - Як твій батько?
- Зараз його оглядає лікар . Після огляду мені можна буде до нього зайти.
- А ти сам як? Ти снідав?
- Так , моя турботлива. - посміхається. - мені дуже подобається , що ти хвилюєшся за мене. Лише від мами я відчував такі почуття.
- Добре, що я тобі не мама. - посміхаюсь.
- Це точно , Дашо. Та ти це мені вже колись говорила.
- В іншому житті? - запитую.
- В іншому житті , янголе. - посміхається і цілує в губи. - Я кохаю тебе.
Повз нас проходить Лариса і роздратовано фиркає, від чого я лише міцніше обіймаю Дениса.
- Між вами щось сталось? - запитує він.
- Нічого особливого.
- Дашо.
- Вона намагалась мене переконати, що ти зі мною лише для того , щоб вона ревнувала. Що ви з нею були разом. Це ж брехня , правда? - він замовчав і злісно подивився на мачуху.
- Дашо, - починає Денис і я розумію , що його відповідь , мені не сподобається. - я не хочу тобі брехати... Це правда, ми дійсно були разом, та це було давно. Ще до знайомства з тобою.
- Ми звісно домовились , що минуле залишається в минулому , але .... , Денисе , ти мене вражаєш.
- Вірю. Я й сам себе вражаю . Дякую , що віриш мені.
Денису дозволили зайти до батька і він пішов в реанімацію. А я все думаю про те , яким він був і яким є зараз. Він дійсно змінився. Я бачу як намагається виправитись і головне , що в нього це виходить. Ще б з батьком і Вадимом помирились і буде чудово. Це йому самому потрібно , просто раніше він наче боявся відкритись. Не підпускав нікого близько до себе . Але тепер , я впевнена , що все буде добре.
