Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
- Чудова моя. Янголе мій . - цілую її обличчя. Вона розплющує очі і дивиться на мене. Так дивиться, як ще жодна дівчина , ніколи не дивилась. Ніхто з нас не відводить погляд. Гладжу великим пальцем її щічку . - Як же я влип , Дашо . - шепочу. Вона ледь посміхається і піднявши голову цілує мене, сама.
Допомагаю їй піднятись , Даша сідає на плед і їсть виноград . А я іду до річки, мені потрібно охолонути . На ходу знімаю футболку , біля річки знімаю взуття штани і боксери. Чую , як за спиною кашляє Даша. Посміхаюсь і йду в воду. Заходжу в річку по пояс і лише зараз розвертаюсь до неї.
- Намагаєшся мене спокусити? - запитує .
- А в мене це виходить? - вона заперечно хитає головою і сміється . - ну я хоч спробував . Іди до мене. Водичка тепла. А якщо раптом змерзнеш, я тебе зігрію. Чи ти мене боїшся?
- Зачекай тут. Не виходь з води. - вона підіймається і йде до мотоциклів. Ховається за ними, а через кілька хвилин іде до мене в своїй білій сукні.
- Так не чесно, хочааа , розумно.- Даша посміхається і йде в річку. В воді сукня підіймається. Коли до мене залишається кілька кроків бризкаю в неї водою і її сукня промокає, бачу що вона без білизни. Не можу відвести погляд від її грудей обліплених мокрою прозорою тканиною. Даша перехоплює мій погляд , опускає голову вниз і прикриває груди руками. Я сміюсь, вона ніяковіє.
- Дашо, повір, тобі соромитись немає чого. В тебе гарне тіло, мало того, я тебе вже бачив.
- На здоров`я. - каже, опускає руки і занурюючись в воду пливе , пливу поруч. Я тепер наче прив`язаний до неї, не знаю , як маю її відпустити додому. Оце мене накрило.
Виходжу з води перший, знімаю з пледа їжу і стріпавши його , повертаюсь до річки з якої саме виходить моя русалочка. ЇЇ сукня не ховає практично нічого, та вона впевнено іде до мене. Прикриваю її пледом , Даша знімає сукню і обмотується ним. Я одягаюсь і приношу їй , її речі. Вона теж одягається і ми просто обійнявшись стоїмо.
- Я не хочу їхати додому. - каже Даша, озвучуючи мої думки.
- Можемо ще не їхати. Я теж не хочу тебе відпускати. Давай завтра знов кудись сходимо. Що скажеш ? - Вона знов посміхається своєю посмішкою, якою зачарувала мене , ще при першій зустрічі.
- Є якісь плани? Я б хотіла якось тобі показати, як можна веселитись без грошей. Показати життя, яким жила я.
- Я згоден, але не завтра. Завтра ми підемо в кіно і в ресторан.
- Я не хочу в ресторан. Вибач, але це нудно. Краще в піцерію чи в МакДональдз. - я сміюсь.
- Ти не ходиш в такі місця?
- Чому? Іноді буває, просто ти перша дівчина, яку я знаю, що обирає не ресторан а піцерію. В мене є краща ідея.
- Яка?
- Завтра, янголе. Все завтра. Потрібно повертатись. Вже пізно.
Ми збираємо свої речі, ховаємо все в багажник і повертаємось додому. Біля будинку знов довго обіймаємось, наче не побачимось цілу вічність.
- Солодких , снів крихітко. До завтра. - сідаю на мотоцикл і їду додому.
Просто на очах змінюється наш пихатий мажор... Дякую, що ви зі мною. Кидайте книгу до бібліотеки , щоб не загубити і тисніть "Відстежити", щоб не проґавити нічого цікавого.
