Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

       -  Дашо,  сука.  Ти  якого  біса  тут  лазиш,  посеред  ночі?  Я  мало  не  прирізав  тебе,  ідіотку.

       -  Ти чого  верещиш,  придурок?  Це  ще  хто  з  нас  ідіот.   Я  на  людей  з  ножем  не  кидаюсь.

       -  Рот  свій  закрий  і  вали  спати ,  злиденка

       -  Собі  закрий , мажор  бісів.-  ловлю  долонями  її  обличчя,  притягую   до  свого  рота,  і  грубо вриваюсь в  її  рот  язиком. А  ця  дикунка,  кусає  мене  за  губу.

      -  Сука, - шиплю і  відчуваю  в  роті   металевий присмак. -  Ти  божевільна  дикунка.

      -  А  ти  імбецил  мажористий,  якщо  ще   хоч  раз  до  мене торкнешся... - не  встигає  договорити,  в  один  рух  перекидаю  її  через  плече   і  зробивши  кілька   кроків  під  її  прокльони,  кидаю  Дашу  в  басейн.  

       -  Охолонь , ящірко.-  кажу  і  розвернувшись швидко  іду  в  будинок ,  поки  не  вбив  цю  пришелепкувату.

      - Виродок ,  мажор  клятий.  -  чую  навздогін.  

     Заходжу  в  кімнату  і  намагаюсь  заспокоїтись.  Це  хриново.  Чим  більше  вона лається,  тим  сильніше  мене  заводить.  Дивлюсь  в  дзеркалі  на  опухшу  від   її  зубів  губу  і  розпливаюсь  в посмішці.

      -  Дикунка.

       Через  кілька   хвилин  чую  рух  в  коридорі  і   як  закриваються  двері  в  кімнату  Даші.   Лягаю  в   ліжко.  Завтра  нас  чекає  цікавий  день.  Ми   й   кілька  хвилин  не  можемо  витримати один  одного,  а  це  цілий  день.   Сподіваюсь ,  до  вечора  дотягнемо  обоє.