Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

        Бог,  почув  мої  молитви,  лікар  вийшов  з  операційної  і  запевнив  мене , що  все  буде   добре.  На  радощах  виходжу  з  лікарні  і  телефоную  Олі,  хочу  поділитись  новиною.  Не  встигає  подруга   взяти  слухавку,  як  я  почувши  рев  байка,  застигаю  з  телефоном  в  руках.   Байк  різко  зупиняється  в  кількох  метрах  від  мене  і  з  нього  мало не  на  ходу  зістрибує  мажор.  

          -  Впіймалась,  злодюжко?  -  ці  слова  виводять  мене зі  ступору,  та  тікати  пізно,  він  вже   поруч.

          -  Чого  тобі  треба,  мажоре?

          -  Подякувати  хочу,  злодюжко. - він  різко  притягує   мене  до себе  за  сідниці і  проводить  носом  по  щоці.  Я  не  довго  думаючи,  з усієї  сили ,  б`ю його по  обличчі , а  потім  в  пах  і  зриваюсь  з  місця.

          -  Суукаа!  -  гарчить  мажор,  -  тобі  кінець,  стерво. 

  Думаю  ,  так.    Мені  кінець.  За  однієї  умови, мажоре.  Якщо  впіймаєш. -  відповіла  йому  подумки,  продовжуючи   бігти.  Потрібно  спершу  подумати,  потім  чіпати ,  своїми  лапами  дівчину,  тим  більше,  з дитячого  будинку.