Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

- Зніми кросівки, кажу. Якраз пуджа закінчилася, зараз і повінчаємось.

- Що-що? - Мені просто вчулося, що Гліб сказав "повінчаємось".

- Повінчаємось зараз, - повторив чоловік спокійно. Таки не почулося.  - Тут немає нічого складного, я підкажу потрібні слова, – Гліб кивнув старійшинам, махнув рукою ченцю – і той забурмотів якусь мантру.

- Ти жартуєш!? - Тихо "заволала" я, шоковано вглядаючись в вдоволене обличчя перевертня. - Це ж не навсправжки!?

- Тсс, - шикнув на мене Гліб, - церемонія вже розпочалася.