Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

- Насте, перед небом, сонцем і зірками, присягаюся любити тебе вічно в цьому та інших вимірах.

Швидше за все, Гліб просто перевів для мене стандартну клятву, але у мене перехопило подих, бо було відчуття, що ці слова він промовив особисто мені,  абсолютно серйозно, а не так, що це лише частина спектаклю. Я дивилася на чоловіка, боячись видихнути і злякати той магнетизм, що виник між нами, але він нарешті посміхнувся і поцілував кисті моїх рук:

- Тепер твоя черга. Повторюй за мною.

Я моргнула, проганяючи ману, і промовила слова своєї клятви. Нам голосно аплодували, посипали квітами голови, потім усі водили хороводи співали та танцювали, їли із загального столу та грали в галасливі ігри.

Ми з Глібом теж сміялися, багато цілувалися і не випускали руку один одного більше ніж на хвилину. Все довкола було нереальним і незрозумілим, але я і Гліб продовжували триматися за руки, а отже, все було добре та правильно. І десь виникло почуття, що так тепер буде завжди. Реальні лише він і я, решта – неважливо.

Нарешті нас із Глібом провели до нашої лоджі. Зачинилися двері, відрізаючи нас від шуму свята, що і не думало припинятись. Я сміялася. Гліб лише загадково посміхався, не зводячи з мене очей.

- Ну, і що тепер нам наказують звичаї? - грайливо поцікавилася я.

- Зараз покажу, - Гліб підхопив мене на руки і поніс до нашої кімнати.

Зараз все було інакше, ніж нашої першої ночі. Тоді ми накинулися один на одного, як мандрівники, що заблукали в пустелі, на воду, бажаючи якнайшвидше вгамувати свою пристрасть, насититися один одним. Зараз Гліб був надзвичайно ласкавий і ніжний, він вивчав і відверто милувався моїм тілом, і я відповідала тим же. Так, все було інакше, але не менш чудово...

А коли пізно ввечері ми прокралися на кухню, щоб чимось перекусити, я не могла позбутися відчуття, що наше весілля було самим справжнім.

"Прокляття, а Гліб обіцяв, що ми не зайдемо занадто далеко. І як тепер я зможу з ним розлучитися, це ж буде, як ножем по живому... А цей макіяж ще спробуй змити холодною водою, чорт би забрав ці традиції..."

Стоп, Настя, звідки взагалі ці думки і агресія?

Весь мій гарний настрій раптом вилетів у Тартарари і мені захотілося когось вбити. Добре, що я якраз умивалася у ванній кімнаті і Гліба не було поряд, а то отримав би зопалу.

Так, Х'юстон, здається, у нас проблеми. Це ж і є, мабуть, кляті  провісники і, якщо я не помиляюся, мій новий напад болю не за горами. Ну так, я ж у горах, матір їхню, Гімалаях...

- Насте, ти там як? – зазирнув до мене Гліб.

- Відвали! - Вирвалося в мене роздратоване.

- Що сталось!?

Я зробила три видихи, але мене продовжувало трясти, як наркомана під час ломки.

- Незабаром станеться. Поклич Олексія! Думаю, мені знадобиться ваша допомога.