Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

    Наступні дні до часу ікс пройшли відносно спокійно. Мені принесли одяг Міланії і сонар з голосом. В принципі, я одразу відобразила його тональність. З жіночкою народів Угаййо вийшов провал, бо треба було вигадати голос, а це набагато складніше, ніж скопіювати вже існуючий. Та і головне, що я не могла перевірити чи все добре вийшло, бо пізно згадала що не змінила голос.  

     Король ще бігав трохи на побачення, про що ми всі дізнавались на наших загальних посиденьках. І як висновок, до дня зустрічей з нас було сформовано п'ятірку фіналісток. Три основні претендентки, я і ще одна дівчина, що була у сукні морської німфи на балу. Аріна відверто нудьгувала. ЇЇ покинули усі посіпаки, а мене вона демонстративно ігнорувала. Чим безмежно радувала мене. Бо грати Арінину посіпаку виявилося одним із найскладніших завдань, з моральної точки зору.

      В день зустрічей я розіграла невеликий спектакль на сніданку. Показала усім, що ця тема для мене дуже болюча і попередила, що проведу цей день наодинці в своїй кімнаті. Перша частина діла була зроблена, залишилась тепер основна -- друга частина. Я так і сиділа в кімнаті, очікуючи на подальші вказівки. І яке  ж було моє здивування, коли прямо посеред кімнати матеріалізувалося два мага, які тримали під руки непритомну жінку, в яскравій червоній сукні. 

– Король Рейнар просив передати, що чекатиме на вас на великій терасі. Я перенесу вас прямо в карету вігесси Міланії, а Роб залишиться тут сторожити саму вігессу, – по воєнному доповів мені один із магів. Вони примостили Міланію прямо в мене на ліжку і тепер я, з професійним інтересом, роздивлялася усі деталі її зовнішності. 

– Мені треба, щоб ви покинули кімнату на пів години, – покомандувала я і вони відразу розчинилися в повітрі. Оце так дресировка. Це точно люди Рейнара, не тещо Дейв, йому ще треба повчитися професійної етики в професіоналів. Оттар його геть розпустив. Треба буде якось ковирнути його цим.  Що поробиш, подобається мені злити мага Дейва. Він такий м'ягкотілий, все до душі близько бере.

     Дивлячись на Міланію, мені в голову прийшла одна думка і не втрачаючи дорогоцінний час, я відразу почала її реалізовувати. Довелося трохи попихтіти, але я все ж таки впоралася і роздягла свою жертву. Просто подумала, що так буде достовірніше, якщо я буду в тому ж одязі, в якому Міланія вийшла сьогодні з дому. 

       Тож кинувши заздрісний погляд на її шикарну білизну ( в мене такої ще не було, це щось, скоріш за все, заморське) я вкрила її своєю ковдрою і почала безпосереднє перетворення. Магія тіла так працює, що якщо я хоч раз побачу людину, то зможу повністю відтворити її на собі. От і зараз, через двадцять хвилин роботи перед дзеркалом стояла точна копія вігесси Міланії у яскравій червоній сукні. 

      Маги застали мене вже за репетицією голосу і єхидної міміки.  А через п'ять хвилин я вже виходила з карети вігесси Міланії.  Мене зустрічали Польіжанна в своєму одвічному тандемі. 

 – Вельми шановна вігесса Міланія, дозвольте ми проведемо вас до короля та вігесси Аріни, вони вже очікують на вас, – пташечкою заспівала навколо мене Жанна.

– Нехай мене цей парубок проводить. А ти мені не подобаєшся. Зникни з очей і якнайшвидше, – гонорово промовила я. 

      Трошки потішила себе. А що? Впевнена, що справжня Міланія не краща, ніж я її зображаю. А я не могла втратити таку чудову можливість, щоб не зачепити гадючку Жанну. Зате Поль розцвів, як бутон  тюльпану від власної значимості.

– Ти не шкірся так. Був би вибір, я б і тебе відправила якнайдалі, – спустила я його з небес на землю.

     На великій, світлій терасі, заставленній квітами та плетеними меблями, за круглим столиком сиділи Аріна і король Рейнар. А біля них зависло в повітрі два візори.

– Ваша величність, вігесса Міланя прибула на зустрічі з рідними, – голосно промовив Поль. 

      Король і Аріна одночасно підвелись та наблизились до мене. Рейнар церемонно поцілував мені руку, а я якомога рівніше зробила легкий реверанс. Головна моя задача вести себе як королева, що я і зображала, успішно кидаючи сповнені величчя і гордості погляди на цого хлопчиську, що мнить себе королем. Успіх будь якого перевтілення залежить від того, наскільки глибоко я перейму думки того, кого зображаю. Зараз я всією душою ненавиділа Рейнара і вважала його недостойним і землі під моїми ногами. 

    Цікаво було спостерігати за реакцією крихітки Аріни на присутність своєї господині ( інакше і не скажеш, просто лялька в руках лялькарки). Вона вся світилася від щастя і постійно заглядала мені в рота. Що я скажу, вона підхоплює і доповнює. Погляд вірної собачки, я б певно це так охарактеризувала. Я ж, в свою чергу, поводилася з нею зверхньо, але з краплиною легкої поблажливості. 

   Ми пили чай, я з холодною інтонацією розпитувала короля про відбір і які в нього плани на майбутнє. Король вічливо відповідав, а Аріна все щебетала поміж нас, намагаючись зняти загальне напруження. До чого ж змінила її поведінку присутність тітки.

 – Міланія, ти бачила який образ я обрала на бал, що недавно пройшов у замку? Правда ж чудовий? Королю Рейнару він дуже сподобався. Ми про це під час нашого танцю говорили, – улесливо запитала мене Аріна, прицьому косуючи на Рейнара. Той же тільки головою помахав у знак згоди.

– Чому ж якщо королю сподобався твій образ, він не обрав тебе на перший танець? – жорстко запитала я її. Аріна почервоніла. Оце так реакція. Такого я від неї точно не очікувала. І куди тільки її непробивна впевненість в своїй неперевершеності ділася?