Чортівка на виданні - Крістіна Логоша

На ньому було написано «Володар наказує його кізочці повернути кролячу лапку».

— Навіть не знаю, чому більше здивуватись: кролячій лапці чи тому, що ти вважаєш себе моїм володарем.

— Зате ти вже звикла до навернення «моя кізочка». Це так мило, моя кізочка.

— Ти хам, — огризнулася.

— А ти брехуха та злодійка. Ми ідеально підходимо один до одного!

— Я в тебе нічого не крала! Я прийшла за душею Сардинії.

— А знайшла щось краще за це, — двозначно натякнув Себастьян.

Він непробивний, але я витрусю з нього завдання, чого б мені це не коштувало!

— Дай мені завдання, бо я за себе не ручаюся, — я погрозила пальцем, але він не реагував.

— Моя кізочка, це я за себе не ручаюся. Якщо найближчим часом не знайду кролячу лапку… — він повільно наближався, я відступала до дверей — …то особисто обшукуватиму тебе у всіх місцях, — підійшов до мене впритул, і серця стало шалено стукати. — А може, вона й зараз із тобою, треба лише гарненько пошукати?

Різко забрав мою спідницю, з цікавістю розглядаючи ноги.

— Дурень! — прибрала його руки від сукні і вискочила з кабінету, з якого ще довго чути було дзвінкий чоловічий сміх.