Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

– Обіцяє вона, – буркнув Рейнар.

– Думаю це не знадобиться, – додав Оттар. – Раз хлопчина вже тут і певно знає про нашу ситуацію, ми можемо його задіяти. Є в мене одна ідея що до цього.

– Ні, нізащо!

– Так, я тільки за!

     Ми з Яшкою вигукнули майже одночасно.  Я заперечно, а от він якраз радісно. Дурбецало, пригод йому на м'яке місце не вистачає.

– Яшка, помовч будь ласка, – шикнула на хлопця я.

– А чого це помовч, я спритний і винахідливий, я вам точно допоможу, от побачите. Візьміть мене у свою команду, будь ласочка, – кляньчив Яшка саме в короля. Вже зрозумів, від кого тут залежить остаточне рішення.

     А Рейнар мовчав, уважно вивчаючи то мене, то хлопця. Тер своє підборіддя і певно вже щось там собі мудрував в голові. Мені це дуже не сподобалось. Їм то що, головне щоб був результат, а що там з виконавцями буде, то вже не так і важливо. Нехай я, бо сама винна в своєму нинішньому становищі. Та і звикла вже до безкінечних перепетій у своєму житті, але ж Яшка ще зовсім малий і він ще має якесь майбутнє. А тут, у цьому замку, з не розкритими таємницями і політичними інтригами, його нічого доброго не чекає. Бо відсидітись на кухні йому точно не дадуть кинуть у саме пекло.

– Відправимо його додатковою служницею до Елоїзи, – видав нам король.

        Що я і казала, в саме пекло.

– Ви ж самі казали, що треба триматися від неї подалі. Саврог не зрозуміло як пов'язаний з нею, а ви туди дитя кидаєте?! – емоційно говорила я. Важко мені тримати себе в руках, коли стаєш відповідальною за чиєсь життя і не можеш самостійно приймати рішення.

– Це дитя пробралося і влаштувалося на роботу в саме охороняєме місце цього королівства. Більше того, він проніс якось з собою сонар із защитою від перехоплення. І якби він не бігав у кінець ялинкового парку до того сонара, то спокійнісінько продовжував би працювати на кухні і не викликати до себе підозр. Тому думаю і Елоїза нічого не запідозрить. А що до небезпеки, то я мав на увазі тільки тебе, як учасницю відбору. Звичайні служниці замку ані Саврогу ані Елоїзі і дарма не потрібні, – спокійно пояснив король.

– Давайте запитаємо про це у служниць її дому, що зникли безвісти, – не збиралася здаватись я.

– Ти певно забула де знаходишся, Адалін. Це Білий замок, тут таке не може залишитись не помітним і перш за все через властивості самого замку. Будь який не зрозумілий викид енергії і я в ту ж секунду буду про це знати. Саврог добре це розуміє, а Елоїза… вона вбивати точно нікого не буде, не схожа вона на вбивцю. Та ти ж сама пророчила її мені в королеви. 

– Ді, я не підведу. Буду дуже обережним і зможу допомогти вам. Чим скоріше ми їх розкриємо, тим швидше зможемо поїхати до тебе на море. Я допоможу, Ді, – вмовляв мене Яшка. А мене розривала незрозуміла тривога.

– Це небезпечно, – прошепотіла я йому одними губами.

– Наше життя взагалі небезпечна штука, – знизав він плечима. 

– От і домовились. Рейнар, ти прямо прочитав мої думки. Я теж думав приставити його до когось з дівчат, – плеснув у долоні Оттар, а король криво посміхнувся. Він все ще був злий і вміло приховував свою роздратованість через всю цю ситуацію.

– І не треба тут робити таке обличчя, ніби катастрофа якась трапилась. Нічого з ним не буде. Може підслухає якусь розмову чи помітить щось незвичне, тай усе, – роздратовано промовив король.

       Я вже хотіла йому відповісти, як мене Оттар перебив і не дав знов перейти границі дозволеного. А я зате тепер і не жалкую, що вліпила Рейнару у вухо. Будемо рахувати, то була передплата за оце його рішення.

– Ми дізналися, до речі, з ким мав таємний звязок Джерольд. Тобі Рейнар не розповів?

– Не мав часу, – буркнув король.

– Виявляється, він робив незаконні махінації ще в молодості і тісно спілкувався з тіткою Аріни, вігессою Міланією. Завдяки її протекції він і став свого часу управителем міста Волттер.

– На сьогодні думаю досить, – тепер король вже не дав мені щось відповісти. – Ти Яшка відправляєшся на кухню і чекаєш команди приступити до обовязків помічниці Елоїзи. Твоє завдання просто уважно слухати що там вона і кому говорить і спостерігати за її поведінкою. Помітиш щось дивне, доповіси Адалін. А ти… щоб це був останній раз, коли ти мені брехала і щось не договорювала. Забери собі його сонар. Я зв'яжуся, у разі необхідності, по ньому.  І ще, через три дні буде бал, а вже після нього приступимо до Аріни. Все, ідіть з очей моїх.

     І чого так сердитись, не розумію. Прямо наче трагедія якась сталася.  Він що справді думав, що я йому все буду викладати як на тарілці?  З якого б це дива.