Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

       Навіть не знаю, як я витримала весь цей день у компанії вігесси Аріни? Одного разу мені, в якості хаврора, довелося зображати няньку для п'ятирічних дівчаток близнючок і то був такий досвід, після якого я вирішила ніколи не народжувати власних дітей. До сьогоднішнього дня я  свято вірила, що гіршого проведення часу в мене вже точно не буде.

     Але Аріна таки змогла перемогти близнючок. Краще вже отримувати по голові іграшковим молоточком і тікати від спущених на тебе собак, ніж увесь день навчатися бути благородною вігессою за сто і одною нудною порадою від самої неперевершеної вігесси королівства, Аріни Верр. А ще ж треба було вдавати безмежне захоплення від того всього. 

        Після кожної поради ( як вона їх сама називала – важливого життєвого уроку) вона демонстративно чекала моїх розгорнутих похвал. А якщо я раптом відповідала односкладно, то вона починала все спочатку, бо виявляється,  Аріна робила висновок, що я не засвоїла такий важливий на її думку урок. 

      Ніколи б не подумала, але така шумна і гонорова Аріна, на ділі виявилася ще тою занудою, що чітко дотримувалася, створеного для неї, образу ефектної брюнетки, що завжди і всюди попереду всіх.  За цим усим я так і не змогла розгледіти її саму. Яка вона? Хто вона? Все тільки чула – треба робити так, говорити так, ходити так і так далі до безкінечності. На будь яку життєву ситуацію в неї був заготовлений правильний сценарій поведінки. І вона щиро вважала таке існування нормальним і єдино вірним. 

   Тітка Міланія її добре підготувала. А простіше кажучи, зробила з дівчини красиву ляльку-маріонетку і тепер вміло дьоргала за мотузки. Ось тобі і вся Аріна. Така зверхня, така жорстка, ефектна вігесса, на ділі виявилася звичайною дівчинкою, якій скоріш за все не вистачало материнської уваги і любові у свій час. Чим вміло і скористалася вігесса Міланія, зліпивши за допомогою різних маніпуляцій теперішню Аріну Верр.

        Та все ж, повертаючись нарешті у вечері до своєї кімнати, я мала визнати, що мої сьогоднішні муки не були даремними. Я багато дізналася про її тітку і зрозуміла головну річ – Аріна повністю копіює її. А отже я тепер  знаю, як повинна поводити себе в образі Міланії, щоб Аріна нічого не підозрювала. Тож своєю сьогоднішньою не легкою роботою я була повністю задоволена і по дорозі мріяла лише про чашечку чаю з чимось смачненьким на вечерю і спокійний вечір у компанії пригодницької книги, що я захватила з бібліотеки.

     Та певно десь там серед небесних жителів сидить якась богиня і чітко слідкує за тим, щоб не дай боги в мене вдалося здійснити те, що я запланувала. Біля дверей кімнати мене чекав знайомий маг.

– Привіт, я сьогодні не в дусі, тому якщо ти прийшов давати мені уроки по порталам, то нічого не вийде, – кинула йому я, відкриваючи двері.

          Він же спокійно зайшов за мною, хоч я і ніби не запрошувала. Та де в цьому замку я і де загальновідомі границі приватності.

– Я за дорученням короля. Тебе треба перенести до його кабінету, – відповів він малюючи портал.

      Просто чудесно. Казала ж йому. Дай сонар і не май клопоту. Ні, треба мене тягати туди сюди і тягатись самому, витрачаючи купу часу.  Не розумію я його в цьому.

        Перенеслися ми в той самий кабінет, де я була раніше. І тільки но я відкрила очі, як одразу в горлі застряг комок, а живіт скрутило нервовим спазмом. 

     У кімнаті їх було троє. Оттар Мудрий сидів за столом, король напів лежав на дивані і крутив в руках сонар. А на стільці, там де колись і я посидіти встигла, підтирав носа Яшка, понуро дивлячись на свою перуку, що тепер лежала на його колінах. Я швидко пробіглась по ньому  очима, видимих ушкоджень не має і це добре.  

– Ми тут декого піймали, не підскажеш, хто це і що він робить на моїй кухні? – занадто спокійно запитав Рейнар.

– Це дуже важлива для мене людина. І я хочу одразу попередити вас – якщо з його голови впаде хоч одна волосина, я відмовляюсь виконувати ваші завдання. Можете мене хоч різати, хоч Шраму віддавати, – холодно і безапеляційно заявила я. Я знаю що не переживу, якщо через мене з хлопцем щось станеться.

– Ді, не треба, – підняв на мене засмучені очі Яшка. Який же він все таки ще малий. Дитина зовсім,  хоч і хоче виглядати дорослим.

– Ми не збираємося його чіпати, Адалін. Хочемо для початку дізнатися чому він тут і якщо працює на тебе, чому ти це приховала, – миролюбиво пояснив мені Отттар.

– Король не давав згоди на задіяння хаврорів. А Яшка… він тут тільки через мене. В нього не має якихось там планів. Просто я на зв'язок не виходила і він вирішив, що мені тут треба допомога.

– В тебе все завжди просто, Адалін. Але ж якого біса вже другий хаврор проникає в саме захищене місце королівства, як до себе додому? – роздратовано запитав мене король.

– А це питання не до мене, а до вашої охорони, ваша величність, – так само роздратовано відповіла я. Які до мене можуть бути претензії, не розумію. 

– З охороною я розберуся, а от ти зараз мені поясниш, чому це чудо в спідничці працює декілька днів на кухні, а я від тебе нічого не почув про це. Я думав ми зараз на одному боці і ти не будеш мені брехати. Я просто до чортиків ненавиджу брехню, Адалін.

      Король був дуже злий і здається саме через мою брехню, а не через Яшку. 

– Я не знала як ви відреагуєте на це і не хотіла його підставляти. Він покине замок сьогодні ж і я обіцяю, що більше ніхто з хаврорів сюди проникати не буде.