Серце Атлантиди - Аврора Лав

Прокинувшись вранці, я солодко потягнулася. Сонячні промінчики нахабно проникали в кімнату крізь тонкі фіранки. Все тіло нило, немов я вчора крос бігла. Перевернувшись на інший бік я ледь стримала писк, бо побачила гарного оголеного чоловіка, що мирно спав у моєму ліжку.

О, Боже... Це був не сон… А от стогін розпачу втримати вже не змогла. Піднявшись з ліжка, я тихенько прослизнула до ванної кімнати, вхопивши халат. Стоячи перед дзеркалом почала уважно себе розглядати. Волосся розпатлане, губи припухлі, на шиї ледь помітні сліди від легких засосів і покусувань.

— Чим я взагалі вчора думала? Що я наробила? — Приречене запитання адресовувалося моєму відображенню.

Я не впізнаю себе... Як я могла, так себе повести? Алкоголь і стрес не виправдовують цієї аморальної поведінки. Як я до такого опустилася? Це не я... Жах... Переспати з першим зустрічним, БУКВАЛЬНО З ПЕРШИМ ЗУСТРІЧНИМ! Меган буде у захваті... Я не засуджувала легковажної поведінки, тільки якщо це не шкодить комусь. Проте сама я мала внутрішній моральний компас. Так, він не був благочестивим. Він мав свої прогріхи та викривлення, однак секс (точніше раніше я називала це тільки любов'ю) без відносин - недопустимо. А тепер маємо, що маємо! Я більше не я…

Зайшовши під душ, теплі струмені води м'яко огорнули моє тіло, що нило, жахлива кріпатура скувала всі м'язи. Я дуже сподіваюся на те, що коли я закінчу ванні процедури, хлопець вже покине мою кімнату.

Лагідні обійми води розслабляли мої м'язи, тож я занурювалась у свої думки. Мушу чесно визнати, ця ніч була чарівною. Я розподіляла запашну піну по тілу і мимохіть посміхалася, згадуючи дотики та поцілунки незнайомця. Він став другим чоловіком у моєму житті. Секс зі Стівом повністю задовольняв мене, але до вчорашньої ночі я й уявити не могла, що може бути ТАК добре.

Гладячи себе мочалкою я виявила, що трохи збудилася. Так! Все! Потрібно викинути його з голови! Це був просто секс. Запаморочливий секс. На одну ніч. Я піддалася пориву почуттів, а тепер треба повертатися до суворої реальності, та розв'язувати нагальні проблеми. Вийшовши з душу, я обтерлась м'яким рушником. Накинула на голе тіло халат та повернулася в кімнату.

—  Доброго ранку, принцеса, — промуркотів мій нічний гість.

— Доброго... Ем…

Я почервоніла від голови до п’ят. Відвівши погляд почала збентежено розглядати свої руки. Я не знаю, як слід правильно поводитися у такій ситуації.

Хлопець натягнув свої джинси та, взявши в руку футболку, підійшов до мене. Ніжно піднявши моє підборіддя він змусив подивитися йому в очі.

— Тобі нема чого соромитися. Це лише фізіологія. Вчорашня ніч була чудова, принцеса. Сподіваюся тобі сподобалося, так само як і мені.

Я мовчки дивилася на нього. Мої щоки згоряли від сорому. Від сорому за свою безвідповідальну поведінку.

— Я, мабуть, піду. Побачимося. — Безтурботно вимовив цей гад та швидкими цілунком опалив мої вуста.

Він вийшов із кімнати, по дорозі натягуючи на себе футболку. А я продовжила стояти, немов укопана. Останнім часом занадто багато вражень припадає на долю моєї скромної особи.

Трішки прийшовши до тями та опанувавшись, я вирішила братися за справи. Годинник вказував, що за вікном вже друга година дня. Я твердою ходою йшла у бік кабінету Декана Роджерс. Мені треба було обговорити з нею розклад моїх занять.

—  Енжела! Енжела! — Несамовито кричала дівчина, що бігла прямісінько на мене.

— О, Сібіл… — розгублено зронила я.

До цього моменту я не думала, що ми приїхали разом на вечірку вчора, а потім я раптово зникла, навіть не попрощавшись. Дівчина могла сильно хвилюватись за мене.

— Я… — почала я підбирати слова, щоб хоч якось виправдатися, проте вовчиця мене випередила.

— Вибач, що я тебе вчора кинула. Ти зникла з очей... а я забувши голову веселилася, що навіть і не помітила твоєї відсутності. Пізніше я намагалася тебе знайти... Я знаю, я жахлива подруга. Пробач. — І стільки щирого розпачу та жалю було в її голосі, що мені стало неймовірно соромно за свою поведінку стосовно неї, і за те, що я навіть не подумала про це раніше.

— Що? — Я не зовсім розуміла в чому саме намагається звинуватити себе вовчиця. — Ні, це ти мені пробач. Я вчора поїхала… Ем… раніше… Мені раптом стало недобре. Я повинна була тебе знайти та попередити. — Я не хотіла присвячувати свою новоспечену подругу в історію про приголомшливий секс з першим зустрічним.

—  Всемогутні Творці! Тобі було зле, а мене не було поруч! — Гаряче розійшлася дівчина. — Зараз тобі вже краще? Може до шпиталю?

Я не пам'ятаю коли востаннє мені було так соромно за власний вчинок. І справа вже не в тому, як я провела ніч, справа набагато вагоміша. Я почуваюся шматком лайна, який зараз нахабно бреше наївній дівчині. А вона, між іншим, щиро хвилюється!

— Все гаразд, Сібіл. Чесно. — Голос сіпнувся, я не дивилася в очі дівчині. Не могла.

Я взяла її за руку. Мені було дуже соромно перед нею. Я її покинула. Зараз брешу їй в обличчя. А вона почувається винною. На кого я перетворююся?

— Зараз я поспішаю, може пообідаємо разом? — Я видавила із себе пародію на посмішку. Я дуже й дуже хотіла загладити свою вину, хай навіть вона ні про що й не здогадується. Може колись я наважусь розповісти їй правду.

—  Звичайно. Давай о другій у центральній залі? — Зраділа дівчина.

— Домовились, — вже веселіше вимовила я та обійняла вовчицю.

На миттєвість вона засумнівалась у щирості мого вчинку, але ж це Сібіл. Вона зраділа й обійняла мене міцніше. Попрощавшись ми розійшлися в різні сторони, і я побігла до кабінету Декана відьом.

— Доброго дня, міс Голден. Проходьте, сідайте. — Радо привіталася жінка. Я кивнула і мовчки сіла у запропоноване мені крісло. — Як ви себе почуваєте?

— Добре, дякую, — я сухо відповіла на поставлене питання. 

— Рада це чути. Тож почнімо. Міс Голден, у кожної учнівської групи є куратор. Вашим номінальним куратором є професор Моретті, а фактичним - я. Я особисто беру під власний контроль все, що стосується Вашої освіти та перебування у стінах Академії. У будь-який час і з будь-якими питаннями Ви можете звертатися до мене, якщо мене немає на місці, то моя помічниця Кейт завжди в передпокої. — Сильним, твердим голосом сповістила жінка. Вона вміла одночасно додавати голосу м'якості та владності, і це вражало. — Візьміть Ваш розклад. Прошу ознайомтеся. Якщо виникнуть запитання, я уважно вислухаю.