Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

        Зранку я довго думала, що б таке взяти з собою до того озера. Ну не тащити ж мені свою білизну. Я, як на зло, нічого такого не брала сюди. Прикраси самі звичайні,  сукні, сонар (не потрібний тут) і все. А потім погляд впав на заколку з фіалками, що я одягла на церемонію представлення королю. А чом би і ні. Вона гарна і до того ж не дешева річ. Шкода звісно її в озеро жбурляти та інших підходящих варіантів я всеодно не мала. 

      Сьогодні я вибрала сукню ніжно зеленого відтінку. Дуже легку і зручну водночас, до неї ще йшов широкий пояс трохи темнішого кольору і з красивою вишивкою квітів на на ньому . Волосся моя помічниця трохи підкрутила та заплела дві косички по бокам і зв'язала їх на потилиці стрічкою, такого ж відтінку як і сукня. Де тільки вона нарила її, не зрозуміло. 

      Тепер я навіть була схожа на одну з них.  В дзеркалі переді мною стояла гарненька, молода дівчина. Одразу так і не скажеш, що ця дівчина може вирубити з одного удару. Я посміхнулася сама собі і в доброму настрої вирушила до озера. 

       Збирали нас у холі замку, біля великого фонтану з чудернацькими створіннями невідомого походження. Спочатку я стала біля своїх недавніх знайомих, але запримітивши Аріну,  рушила поближче до неї.

       Польіжанна розпинались,  по черзі пояснюючи нам, куди ми йдемо і як там себе потрібно вести. А я потроху протискувалася до своєї жертви.  Вона сьогодні була в яскраво синій сукні, з дуже глибоким вирізом. Це певно щоб усім одразу стало зрозуміло, що для неї саме найдорожче. Хоча навряд чи вона це викине в те озеро.

       Рейнар чекав нас біля озера, в компанії ведучого з самої першої церемонії і декількох візорів, ще декілька супроводжували нашу дружну череду. Я весь час намагалася триматись поруч Аріни і помітила, що не одна я так роблю. Тобто є три признані подружки і є декілька бажаючих вступити до лав вірних посіпак. І от, я теж докотилася до них. Ще тільки з потенційними посіпаками я не змагалася за місце під сонцем.

           Трохи у віддалені від озера стояв великий стіл, прикрашений посередині живими квітковими екібанами, там же і топтались офіціанти готові пригощати нас шедеврами кулінарії.

 – Шановні вігесси, ми з королем Рейнаром раді вітати вас у цей сонячний, прекрасний день, в такому чарівному і навіть загадковому місці…– це взяв слово ведучій.

        Далі він ще хвилин п'ятнадцять розказував нам легенди, пов'язані з озером бажань. Я не дуже прислуховувалася, бо чула їх ще в дитинстві, разів триста так точно. І поки король почерзі стріляв очима в шановних вігесс, я одним оком спостерігала то за Елоїзою, що стояла неподалік від мене , то вишукувала Лану. Вона звісно ж, зовсім випадково, опинилася найближче до Рейнара. Також я ще вмудрялася підслуховувати що там щебечуть Аріні її нові подружки. А от інше моє око періодично косило на стіл зі смаколиками.

         Я за своє життя, особливо вже в якості хаврора, побувала в багатьох найкращих ресторанах столиці та і не тільки, але королівські повари підкорили моє дівоче сердечко раз і назавжди. Короче не знаю, як мене не розірвало та в принципі я за всіма встигала. 

    Елоїза стояла трохи віддалено від всіх дівчат і мала не дуже щасливий вираз обличчя, як на мене. Певно ще від вчорашнього побачення не відійшла. Лана уважно слухала історії ведучого, не забуваючи при цьому кокетливо посміхатись Рейнару. Аріна теж була чимось незадоволена і її дівчата щось весь час тихо нашіптували, чи заспокоюючи, чи щось пропонуючи.   Треба краще прислухатись до їх щебетання. А від столу до нас вже дійшли аромати запеченої рибки. 

– Вігесси, я дуже радий бачити вас, таких чарівних в такому чарівному місці. Перед тим,  як ви загадаєте свої бажання, віддаючи озеру дорогі вашому серцю речі, пропоную провести сніданок з таким прекрасним краєвидом та по можливості поспілкуватися поближче, – взяв слово король.  Коли він говорив про дорогі серцю речі, то кинув на мене якийсь такий зацікавлений погляд. Він же не думає, що я справді білизну свою притащила сюди?

       Ми почали рухатись до столу і я зайнялася розпиханням своїх конкуренток на місце четвертої посіпаки вігесси Аріни. В цій справі головне побільше нахабності. А її в мене, коли треба, хоч відбавляй. Тому, за столом я опинилася прямісінько біля самої Аріни, а три її основні подружки шоковано дивились на мене з іншого боку від неї. Учіться, дівчатка. 

    Чомусь вся наша дружня компанія примостилася подалі від короля. Хм, цікаво в чому це тут справа? Лана з Елоїзою он зайняли свої місця по обидва боки від його величності. Елоїза з холодною впевненістю, ну а Лана звісно, зовсім випадково, опинилася поруч.

– Арі, ти дарма так нервуєш. Всеодно тут немає кому з тобою рівнятись. Яка різниця взагалі, що ти там кинеш? – щебетала одна з основних її подружок. Вона сиділа найближче, тому певно міссія по заспокоєнню майбутньої королеви впала саме на неї.

– Тобі легко казати. Ти може і можеш кинути що небудь. А мені треба привернути на себе його увагу і наврядчи в цьому мені допоможуть сережки з діамантами. Якщо я вже нарахувала п'ять дівчат, що теж приготували сережки. 

– Ну і хай, хто вони такі? А ти особлива сама по собі, тобі не треба комусь щось доводити. 

– Тільки Рейнар чомусь більше звертає свою увагу на білявок, – буркнула не вдоволено Аріна, показуючи поглядом на Елоїзу і Лану.

– Бо ти сама захотіла подалі сісти. От як би ти з ним поруч сиділа, він би точно ні на кого більше не дивився.