Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

– Ти давай тут не ний, а кажи швидко, що тут у вас відбувається. Бо я ж на кухні працюю. Мені і вертатись вже пора. 

      Я спробувала більш меньш коротко, не вдаючись у деталі, все йому розповісти. Яшка сприйняв все майже без здивування. Він завжди так сприймав інформацію. Ніби вже і сам про все знав. Я попросила його дати нашим завдння трохи покопати інформацію, по можливості, через наші канали на Аріну і Елоїзу. Знаю що король не дав на це згоду, але на кону моє життя, тому буду трохи імпровізувати по ходу діла. Бо з його хваленими спецами ми ще довго будемо шукати хто є хто. 

      Яшка запевнив мене, що все зробить по чистому. Цьому пронирі якось повезло протащити на територію замку сонар із защитою від перехоплень. Він заховав його в якомусь, по його словам, надійному місці і тепер треба було лише дочекатися завершення його зміни на кухні.

     Вже біля виходу він залихватськи запитав мене:

– А що Ді, скажи я класно замаскувався?  Не гірше тебе, правда?

– Навіть краще, – посміхнулася я. – Я ж з допомогою магії це роблю, а ти он сам так добре маскуєшся. Тільки Яшка, я прошу тебе, будь обережним. 

– Почалося. Я вже не маленький Ді. І це ж не перше моє завдання. Та я сама обережність. Доречі я тепер Яра звуся. Такщо я завжди до ваших послуг вігесса Адалін, – він зробив просто таки ідеальний уклін і здимів гад. 

     Мало мені переживань за себе саму, так тепер ще й за нього от буду нервувати. А головне ж сама й винна в тому.

   Через декілка хвилин вечерю мені принесла ще й моя служниця Боня. Яшкин підніс  я встига вчасно  заховати, щоб в неї не було зайвих запитань. Тай він там, поки ми сиділи, добряче його переполовинив. Дівчина трохи розповіла мені що сьогодні робили інші учасниці і я з полегшенням зітхнула.

     Виявляється, вони майже увесь день займалися рукоділлям, а це я зовсім не любила. Краще вже тоді бабця з бубном, ніж оце все. Мою відсутність до речі помітили та Польіжанна повідомили, що я не вибула а лише трохи прихворіла. Я якась вже зовсім чихоточна  вихожу. Хворію без кінця без краю. 

         Ще служниця розповіла мені,  що завтра ми з ранку вирушимо разом з королем на пікнік до озера бажань. Це ще одне легендарне місце на території замку, про яке складають казочки навіть поважні вігесси королівства. Нібито якщо віддати йому якусь дорогу серцю річ і загадати бажання, то воно обов'язково збудеться.  Мене хвилює лише одне – скільки всілякого хламу доводиться витягувати з відти працівникам замку після гостей з надто мрійливими натурами?