Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

     Король по більшій частині спілкувався з тими дівчатами, що сиділи ближче до нього. Особливо його увагу намагалася перетягнути на себе Лана, що закидала його усілякими запитаннями. Та Аріні вже наче було все одно на це. В неї був  план, тому блондинки її більше не турбували. 

 – Ну що ж, найпрекрасніші вігесси Віллорського королівства. Чи готові ви віддати озеру бажань дорогу для себе річ  і забажати найголовніше для себе бажання? – запитав ведучий у гучномовець, запрошуючи нас ближче до озера. А я знову зловила на собі зацікавлений погляд короля. Оце так ляпнула про білизну. 

      Першою річ кидала Лана. Вона кокетливо посміхнулася Рейнару і зі словами: “ Тільки ви, мій королю, можете здійснити моє бажання” викинула в озеро каблучку. Як вона пояснила, ця річ була дорогою для неї, бо її подарувала її мама. Ага ага і ми всі дружно в це повірили. 

         Потім було з десяток дівчат, що безуспішно намагалися повторити Ланин успіх. А король все поглядав в мою сторону.

– Бачиш, Аріна, він прямо таки чекає коли вже ти будеш кидати, – промовила я.

       Я стояла по праву руку від дівчини і щиро надіялась, що вона ті погляди короля сприйме у свій бік. 

– Думаєш? – задоволено промурликала та.

– Впевнена, – без краплі сумніву у голосі завірила її я.

       Елоїза сьогодні, та в принципі як і завжди, була дуже гарною. Її сукня не мала відвертий вигляд, але вона красиво підкреслювала  тонкий стан вігесси, а благородний кремовий колір доповнювала, неймовірної краси, вишивка. Річчю, яку викидала вона, виявилася квітка. Просто красивий бутон білої троянди.

– Для мене не існує дорогої речі. Дорогоцінності всього світу це всього лише метали і каміння. В цьому житті я ціную лише саме життя, неповторну красу і любов. Нехай ця квітка стане символом цінних для мене речей і принесе для мене справжнє кохання, – ніжно промовила дівчина, запускаючи у воду свій розпущений бутон. Я аж сама заслухалась. 

– Маю надію, що ваше бажання обов'язково здійсниться, вігесса Елоїза, – відповів їй король і по нашим рядам пронеслися розчаровані зітхання. Аріна піджала губи. 

        Після Елоїзи кидала Сісі, а після неї Жанна. Дівчата помітно були засмучені, тому збивалися і не могли сформулювати свою промову. Жанна так зовсім плюнула на всі пояснення і не договоривши, просто зашвирнула сережки у воду. Рейнар звісно усім лагідно посміхався і підбадьорював, але ж загальну атмосферу не так просто змінити. Після Аріниних посіпак нарешті пішла я. 

– Це звісно не живі квіти, – промовила я, крутячи в руках заколку з фіалками. – Але інколи річ набуває для нас ціни залежно від моменту, який ми разом з нею пройшли. В цій заколці я була у нашу з вами першу зустріч, ваша величність. Я жертвую нею, в надії провести з вами більше часу, мій король.

        Звичайні слова. Взагалі не планувала промову. Просто перше, що прийшло до голови, те й сказала. І чого він так витріщається на мене задумливо. Зараз як Аріна помітить, то мій план знов потоне, як ота моя дарма викинута заколка. Я швиденько заховалася за спини інших дівчат. 

     Та я даремно хвилювалася. Аріна певно була зайнята своїми особистими переживаннями, тому не особливо і звернула на мене увагу.

       Нарешті, черга дійшла і до неї. Я затамувала подих і схрестила за спиною пальці, в надії що все піде по плану і що Рейнар мене не підведе.

       Але Аріна відіграла свою роль на всі сто відсотків. Картинно ойкнувши та взмахнувши руками, вона пірнура в озеро з головою. Виникла секундна заминка, підчас якої Рейнар найшов мене переляканими очима, а я витріщилася на озеро і усім виразом обличчя показуючи йому себто стрибай давай вже за своєю кралею, чого стовбичиш? І він молодчинка нарешті стрибнув. 

         Усі навкруги заохали та загомоніли, а в озері все йшло по плану. Аріна, вся така мокра, в обіймах короля, ніжно йому посміхалася і тонула від його цілковитої уваги. Далі їм притягнули звідкись велику ковдру і вони, закутавшись у неї, поспішили до замку. Ідеально.

– Яка ж вона хитросрака, ця Аріна Верр, – заздрісно прошипіла по заду мене Лана.

        Ой, хто б ще тут казав. Шкодувала певно тепер, що сама до такого не додумалась. 

– Вігесси, так як виникли непередбаченні обставини, попрошу вас пройти до своїх кімнат, або можете погуляти десь біля замку, якщо звісно маєте таке бажання, – це взяв слово мовчазний сьогодні Поль. Ведучий же побіг за парочкою в ковдрі у замок. Та і візори всі поспішили за ними. Тому тут вже не було чого залишатись.

– Сьогодні король не буде нікого виганяти додому? – несміливо запитала одна з учасниць.

– Думаю буде. Ви мабуть побачите це вже ближче до обіду. Все пішло трохи не по плану, тому чекайте повідомлень від своїх помічниць, – трохи не впевнено проговорив Поль. Його напарниця Жанна взагалі тільки сопіла від незадоволення. 

          Я думаю, що навіть могла б прочитати її думки: “ От якби була моя воля, то ця Аріна Верр точно поїхала б до дому. Яка злісна порушниця порядку”. Посміхнувшись своїм припущенням я пішла разом з усіма до замку. 

          В кімнаті на мене чекав сюрприз. На тумбочці біля ліжка стояв мій улюблений вишневий пиріг з білковим кремом, а поруч з ним лист. Мені не треба було його відкринави, щоб зрозуміти від кого він. Пиріг міг принести тільки Яшка. І де він пронира дістав його тут?