Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

      Вмирала я з голоду ще три з половиною години. І склалося в мене таке відчуття, що оточують мене не живі люди і начебто лише в мене є природні фізіологічні потреби. Одні охали над своїми синіми і рожевими браслетами, інші трусились, очікуючи своєї черги на представлення. Ті, що не проходили, одразу вибігали в сльозах з кімнати. Але ж ніхто більше не думав про їжу. 

     Лілі знайшла собі співрозмовницю, таку жї божевільну як і вона сама, тож тепер щебетала з нею про новинки моди. А я коли голодна, то дуже зла, тому сиділа тихо прикривши очі. Щоб не повбивати тут усіх ціпочок ненароком.  

       Нарешті сталося найкраще за цей день. Нас повели до банкетної зали, де вже стояв святково накритий длінющий стіл.  

    Цікавий момент я примітила. Приборів за столом було тридцять один, а це значить тридцять дівчат і сам король. Для нього стояв особливий стілець у вигляді міні трону. Ну звісно, король же ж більше ні на чому сидіти не зможе. Так от і дівчат що залишились я нарахувала рівно тридцять. То це виходить, що всі тут завідома знали скільки курочок він відсіє, а скільки залишить. 

    Ось вам і перший прорахунок організаторів, що кричали на кожному кроці як король буде сердцем обирати королеву і ніхто не знає скільки буде йти відбір. А тут ось система чітко простежується.

    Місце поблизу міні трону зайняли три потенційні обраниці за покликом політики, ой вибачте, серця. Туди вже потягнулася і Лілі та я вчасно перехопила її і ми зайняли майже крайні місця. Але думаю не задоволене сопіння мого тортика все ж дійде і до Рейнара. Ото буде що мені в кімнаті слухати. Сам же він зайшов останнім і ми нарешті всі присіли до столу. 

   Я вже зраділа, що не помру смертю голодної вовчиці та де там. Йому ж обов'язково треба промову сказати, он як візори закрутилися над нами.

      Він говорив, а я гіпнотизувала їжу.

– Дорогі дівчата, я безмежно радий з вами познайомитись…

"Реберця. Такі апетитні і прямо переді мною стоять"

– Цей замок ще ніколи не бачив скільки такої неперевершеної краси...

" А пахне, пахне як"

– Ви всі такі різні і такі прекрасні…

" А поруч мій улюблений сир стоїть"

– І я безмежно радий, що саме ви вирішили брати участь у королівському відборі… 

"Вмокнути б у медок і до рота" 

– Маю велику надію, що зустріну серед вас свою королеву...

“ Якщо я шматочок візьму, ніхто і не помітить”

– Свою супутницю на все моє подальше життя…

“ Ммм, яка смакотаа, тільки мало…. іщее один”

– А зараз, запрошую всіх розділити зі мною обід. Бачу, деякі з вас дуже зголодніли…

“Упс”

      Лілі штрикнула мене ліктем під ребра. От поганка рожева. Мало не вдавилася тим сиром. Не вистачає тільки тут розкашлятися на всю залу. 

– Ти що витворяєш? – прошипіла я їй на вухо.

– А ти нащо мене ганьбиш тут? – не залишилася в боргу вона.

      Та я не загострила на цьому увагу. Не зараз , коли нарешті можна спокійно поїсти. Офіціанти налили нам білого вина і король підняв келих за нас красивих. Він там трохи по іншому закрутив, з красивими епітетами, але суть була така. Спочатку я насолоджувалася шедеврами кулінарії і не помічала нікого навколо.  А потім почала звертати увагу, що лише я повноцінно їм. Дівчатка ж, як ті птички, клювали салатики і одна поперед одної стріляли очима в молодого короля. Той же, в свою чергу, не забувався посміхатись і всім відповідати взаємністю. І не розірве ж його, на тридцять рівненьких шматочків.

– Ваша величність, може ви трохи відкриєте нам завісу невідомості і розкажете, що буде далі? - кокетливо поцікавилася Аріна Верр, майже виваливши на стіл своє вражаюче бюстьє.

    Його величність зацікавлено скосив очі на ефектні форми брюнетки і посміхнувшись (щось дивне було в тій посмішці, щось що я поки що не могла зрозуміти) відповів нам усім: 

– Милі вігесси, вам нема чого нервувати. З усіма вами я встигну поспілкуватись і я надіюсь весело або з користю провести час. Сьогодні я хочу запросити на маленьке побачення вігессу Елізабет Жорбов. Прошу вас скласти мені компанію на невеличкій прогулянці, – сказав король і шокувавши всіх підійшов до Лілі, простягнувши бідолашній руку. Як вона досі не втратила свідомість, я не знаю. 

       Та хто б ще мене вивів з шокового стану. Я просто сиділа і  дивилася, як він забирає мою вкрай щасливу підопічну та веде її в компанії двох візорів за межі мого надзору  і голове ж зробити нічого не могла. Ось до такого повороту мене точно життя не готувало. Це мені прилетіло мабудь за мою надмірну впевненність у тому, що в Лілі немає шансів тут затриматись хоч на один день.

– Щось я вже наїлась, – промовила я собі під ніс і почала швиденько підійматись, допоки інші відкривали та закривали роти, від такого неочікуваного розвитку подій.

– Ану стоять! –  це гаркнула мені в слід Аріна.

      Вона підійшла до мене в компанії декількох дівчат і зверхньо так обдивилася з ніг до голови. Позаду неї прилаштувалася Лана Морте, ніби вона тут не при ділах. Так, повз проходила. Не вистачає  ще однієї основної претендентки.