Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

  Неспішною ходою до мене підійшов Рейнар, а воїн сильніше стиснув мої руки разом з тим плащем. Це було дарма. Зараз я б і не рипнулась. 

– Відпусти її, зараз вона буде покірною. Правда ж, Адалін? – сказав король розтягуючи моє ім'я і ніби читаючи мої думки.

     Я лиш спокійно махнула головою. Пізно вже боятися і нервувати, тому я дійсно заспокоїлась. Може таке статися, що це останні хвилини мого життя. Так чи є сенс проводити їх у тривозі? Коли не можеш вплинути на ситуацію, треба змінити до неї своє ставлення.

– Ти спокійна. Невже не маєш страху чи може не усвідомлюєш свого становища? – задумливо запитав Рейнар, беручи мене за підборіддя, що до речі теж трохи саднило. Не пам'ятаю, коли це мені туди прилетіло?

– Мій страх нічого не змінить, тому не бачу в ньому сенсу, – спокійно відповіла я.

– Розумно. Чому ж ти така розумна і так по дурному підставила себе, дівчинка-хаврор? – поцікавився король повертаючись на своє місце.

Я мовчала. А що тут можна сказати?

– Мовчиш? Ну що ж, тоді запрошую тебе присісти на цей прекрасний трон і продовжити нашу  захоплюючу розмову, – якось по зміїному він це сказав і дуже не добре посміхнувся.

    Мене підштовхнули в необхідному напрямку. Поки я йшла, то проклинала і вігора Джерольда і його дурепу доньку та і всіх на світі. Скільки разів за ці десять років я була на волосині від вірної смерті? Та мільйон з лишком. Завжди мені вдавалося вийти сухою з води. Та не цього разу. Після каменя істини мене точно повісять, або Шраму віддадуть, що ще гірше за повішання. 

– Зручно? – награно участливо запитав король.

– Не дуже, – сказала правду я

– Ну нічого,  потерпиш.

     Та де ж я дінусь. Від каменя мені одразу стало холодно і навіть той плащ не рятував. Його дія доволі проста і втой же час ніхто не знає, що за магія закладена в ньому. Ти сідаєш і тобі починають задавати питання. Кажеш неправду перший раз – твоє серце зупиняється на пів хвилини ( для когось і перший раз може виявитись останнім, тут вже все від здоров'я залежить) після другої твоєї брехні серце зупиняється на  хвилину і тут вже треба постаратися, щоб вижити. Ну а після третього ще ніхто не виживав. Тож здається мені, сьогодні я буду чесною як ніколи.  Після допиту мене звіно можуть вбити а можуть посадити. А це все ж краще ніж так по дурному померти на камені. Люблю я життя, хоч воно і не дуже любить мене.

– Назви своє ім'я у спілці хаврорів?

    Першим питання поставив Оттар Мудрий. Так вони не вкурсі хто саме я? Зараз будуть відкриті роти. Про мою хаврорську персону знають усі.

– Невловима Ді, – що казала, повідкривали роти. А ще чекають, що зараз я відключусь від зупинки серця. Не вірять. Та я і сама не вірю, як так можна було по дурному вляпатись.

     Зрозумівши, що я говорю правду, Рейнар розреготався в голос. 

– Неочікувано, – це Оттар узяв себе в руки.

– Оце так новина, дядьку, та ми впіймали головну занозу королівства і особисту проблему Шрама. Ну що ж, я думаю можна подарувати йому її замість премії за хорошу службу, – продовжував веселитись король.

     А мене від такої перспективи ледве не вивернуло. Краще тоді брехати по повній і здохнути прямо зараз.

– Почекай з подарунками. Спочатку треба дізнатись її завдання на відборі.

    От я вже майже люблю його дядька. Хороший і розумний чоловік, не те що король.

– В тебе є якісь сумніви щодо цього? Скоріш за все працює на основну майбутню мою вбивцю. Має якесь особливе завдання по просуванню її в переможниці, як варіант.

   Нічого собі тут пристрасті вирують. 

– Задавайте питання і я вам відповім, а не кидайте в мене не достовірними звинуваченнями.

   Тепер я вже готова була їм викласти усю правду, бо я  була ким завгодно, та точно не вбивцею.

– Ти що, взагалі нічого не боїшся, що так зверхньо до мене звертаєшся, хаврор? – доволі спокійно промовив Рейнар. Не було помітно, що він сердиться чи нервує. Склалося таке враження, що він питає який я чай полюбляю. Самі слова в питанні не співпадали з їх емоційним відображенням.

– В мене є страхи, але в своїй правоті я впевнена, – теж спокійно пояснила я.

– Ти знаєш хто хоче вбити короля? – нарешті перейшов до конструктиву Оттар. 

– Ні, – не величке очікування, я не відрубилася. Далі задає питання сам король.

– Яке ти маєш завдання на цьому відборі, хаврор? 

– Оберігати від небезпек доньку вігора Джерольда, Елізабет.

– Він взагалі працює? Цей камінь, Оттар? Зараз вона точно повинна була б відключитись. Що за дурне завдання взагалі? І чому ти на нього погодилась?

– Вігор єдиний, окрім деяких хаврорів, хто знав ким я є насправді. І в нього є відбиток моєї аури. Тому я тут не загроші і не за власним бажанням. Все, що він сказав це що тут може бути небезпечно для його доньки. А вона вирішила, що ви її доля. Тому він, погрозами здати мене Шраму, змусив брати участь в цьому дійстві і поновити для цього свої родові права. 

– Цікаво, – задумливо промовив Оттар. – Чи є в тебе ще якесь завдання, крім цього, на відборі?