Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

– Ну хоч короля Рейнара ви запам'ятали? Яке він враження на вас справив?

       От зміюка, причепилася. Та яке ж там він на мене враження справив? Зараз би мені сюди Лілі, з її солодкими слівцями. От як на зло, всі повилітали з голови. Це ж я повинна охати і ахати від неземного кохання з першого погляду.

– Король Рейнар… король Рейнар дуже гарний. У нього чудовий костюм. Так йому підходить, – що я несу взагалі? Знову цей клятий костюм згадала. Так,  ще ж віями треба помахати.

   На останок я щей зітхнула. Хотілося романтично та вийшло ніби то мій останній видих. А посмішка так взагалі не лізла ніяк на обличчя. 

 Втрачаю кваліфікацію. Носату, підстаркувату повію мені було легше свого часу зобразити, ніж саму себе, без тями захопленну красою нашого короля. Хоча, він справді був красивим, як би не ті яскраві лахміття на ньому. Так і що з того. Та в моїй групі як мінімум два хаврора мали не реально аристократичну зовнішність. Так одразу і не скажеш, що обидва сини свинопаса. 

        Нарешті двері відчинились і явилося моє спасіння, у вигляді ридаючої дівчини. І візори разом із журналісткою відразу поспішили закарбувати її ефектний вихід.       Розбавити, так би мовити, цукровий сироп чиєюсь особистою трагедією.

   Я нарешті видихнула і не добре покосилася на гада Поля, що ховав очі від мене.

– Не добре, ось так підставляти людей, –  натякнула я йому на совість. 

– А що тут такого? Ти може майбутня королева, тож повинна вже зараз отримати любов підданих. Спасибі ще мені треба сказати, – фиркнув той, якимось таким жіночим жестом поправляючи своє волосся 

– Попереджати треба, а не кидати на розтин зеленці, –  процідила я йому крізь зуби.

– Ти, здається, їсти хотіла? Так от повідомляю, що після офіційної церемонії представлення відбудеться банкет, там і наїсися, – теж процідив він мені і розвернувся до мене спиною. 

        От індик. Ну нічого, я тебе запам'ятала, Поль. Попадешся ще ти мені в недобрий час.