Чотири броди - Стельмах Михайло

А хто винен мвні — теж стягну, з шкурою стягну! Бери своє.

— Спасибі за пам'ять. Я давно над цим боргом хрест поставив. Може, перекусите з дороги? — Магазаник зиркнув вя їжупаційну дрібноту грошей, кинув її на постіль і заметушився по хаті.

— Можна й повечеркувати, — великодушно погодився Безбородько. — Винопиття і церква не забороняє. А ота шинка з димцц і сльозою знайдеться в тебе?

— Знайдеться шинка й імбврівка. Від нас голодними і таврездми не підете, — сказав ті —самі слова, які колись дуже 'подобалися Ступачеві.

— Українська гостинність, Гавриїле! Набивай кендюх та згадуй повчання одного професора-життєлюба: "Ні один із органів тве приносить людині так багато, а головне, так регулярно насолоди, як шлунок. Бійтеся знищити його".

На померхлому обличчі і в померхлих очах крайсагронома за'коливазгась подоба вдоволення. Таком^видать,