Нові коментарі
Учора у 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Колись давно, не знати вже й коли... - Гужва Валерій
Аннотація до бестселера - Колись давно, не знати вже й коли... - Гужва Валерій
Всі твори автора ⟹ Гужва Валерій
Всі твори автора ⟹ Гужва Валерій
"Колись давно, не знати вже й коли..." – це книга Валерія Гужви, що переносить читача в часи, втрачені вічністю. Автор вдало поєднує історію та магію, розкриваючи таємничі події минулого, які впливають на сучасність.
У цьому творі простежується тонкий переплет часових ліній, в якому герої стикаються з загадковим минулим. Автор розкриває складні стосунки та таємниці, які переходять з покоління в покоління, створюючи неповторний світ родинних саг.
Через вміло виткану інтригу та майстерну гру з мовою, Гужва вражає своїх читачів, залишаючи слід в їхніх серцях. Це захоплююча подорож у світ загадок, де кожна сторінка наповнена духом та дивом минулого.
Читаємо онлайн Колись давно, не знати вже й коли... - Гужва Валерій
Колись давно, не знати вже й коли,
я брав перо до рук із трепетом побожним,
і ті рядки, що їх писав, були
для мене світом дивним і тривожним.
Колись давно, мабуть, життя назад,
мені любов була висока і шляхетна,
і фіалково квітли небеса,
мов бунчуки анатолійських хеттів.
Колись давно, засмаглий, молодий,
я вів за руку доню, наче долю,
й вірджінських сигарет солодкий дим
плив над столом у товариськім колі.
Колись давно, шляхетний і прямий,
збиравсь на краще цілий світ змінити,
аби прозрів сліпий, сказав німий
слова найперші — "жити" і "любити".
Колись давно... У присмерку років
перебираю давні вірші і любові.
Зберіг тепло дитячої руки
й золу стремлінь і сподівань у слові...
я брав перо до рук із трепетом побожним,
і ті рядки, що їх писав, були
для мене світом дивним і тривожним.
Колись давно, мабуть, життя назад,
мені любов була висока і шляхетна,
і фіалково квітли небеса,
мов бунчуки анатолійських хеттів.
Колись давно, засмаглий, молодий,
я вів за руку доню, наче долю,
й вірджінських сигарет солодкий дим
плив над столом у товариськім колі.
Колись давно, шляхетний і прямий,
збиравсь на краще цілий світ змінити,
аби прозрів сліпий, сказав німий
слова найперші — "жити" і "любити".
Колись давно... У присмерку років
перебираю давні вірші і любові.
Зберіг тепло дитячої руки
й золу стремлінь і сподівань у слові...
Відгуки про книгу Колись давно, не знати вже й коли... - Гужва Валерій (0)
