Кохання починається з кави (збірка) - Власюк Анатолій

Підозрюю, що як Катька легко сходилася з хлопцями, так безтурботно з ними і розлучалася. В цьому, мабуть, не було нічого гріховного, бо її натура вимагала постійно чогось нового. Як знавець жіночих сердець і душ, можу сказати, що кожна особа, яка належить до слабкої половинки, шукає щось таке, яке би її заспокоїло. Тоді вона вгамовується, і навіть якщо не зійшлася з тим чоловіком, це її умиротворяє, а життя, яке залишилося, не видається вже аж таким безнадійним.

Я відчув, що Катька поклала на мене око. Мені від того не було ні холодно, ні гаряче. Не я перший в неї, ні останній. Просто красуня дала зрозуміти, що не проти саме зі мною. Якщо я телитимусь, вона знайде собі іншого. Я телився, але Катька іншого не знаходила. Тобто біля неї випендрювалися наші хлопці, але вона їх жартома відшивала. По-інакшому не можна було, бо людина з автоматом може все витлумачити по-своєму. Катьці ж Бог дав не лише красу, а й розум.

Ми шукали коректувальника. Ця гнида затаїлась у цьому кварталі. Ми щодня могли бачити цього чоловіка, навіть не здогадуючись, що це він посилає сєпарам сигнал, куди гатити. Мешканці навколишніх будинків здебільшого перебували в своїх підвалах, а ми – у порожніх квартирах низькорослих хрущовок, залишених, здавалося, напризволяще. Але Граніт, наш командир, дав чіткий наказ нічого не рухати – аж до особливого розпорядження. Ми розуміли, що залишимо і ці будинки, і це містечко, бо в Києві хтось про щось з кимось домовився, а ми, як завжди, виявилися лише сліпими виконавцями їхньої волі, – і тоді в ці квартири хрущовок, будинки переможцями повернуться ті, хто, ненавидячи нас, втік. Та й ті, хто залишився, нас не любили. Можна багато філософствувати на тему, чому ті, хто жив в Україні, хочуть залишитися на цій землі, але щоб вона стала російською. Я цього не робитиму, бо знайти коректувальника витіснило всі інші життєві потреби.

Ця гнида поводилася зухвало, втікаючи з-під нашого носу в буквальному розумінні цього слова. Ми ж не могли запроторити за грати всіх мешканців цього кварталу. Вони вільно переміщалися територією, хоча їх неодноразово попереджували про небезпеку для їхнього життя. Сєпарська ж міна не вибирає, свій ти чи чужий. А вони чомусь були впевнені, що свої, тобто сєпари, їх не зачеплять. Я ж підозрював, що коректувальник мав завдання, щоби вцілили в когось свого після його наводки. Тоді б російські телеканали мали би привід вкотре розповісти про звірства карателів.

Ми прочісували будинок за будинком, квартиру за квартирою, намагаючись знайти сліди коректувальника. Але марно. Граніт психував, хоча розумів, що ми робимо свою роботу старанно. Але в даній ситуації старанність не могла попередити невиправданого.

Катька часто потрапляла мені на очі, ніби знала мій розпорядок дня і маршрути. Я підсміювався у вуса. Ця дурнувата жіноча інтуїція зводила мене з розуму. Це ж треба так відчувати чоловіка, якого прагнеш. Я хотів би перебільшувати, але не виходило, бо вже насолодився жіночими тілами по саму зав'язку. Ще не встигла глянути на мене, а я вже знаю, чого вона хоче. Або не хоче. Мене ж недаремно Ромео назвали. А я й не ображався, хоча й не пишався. Жінки відчувають чоловіків, з якими їм буде не просто добре, а надійно. Надійність набагато вище цінується, ніж отримане сексуальне задоволення.

Сірий знайшов сигнальну ракету в одній із покинутих квартир хрущовки. Скільки разів ми тут були, а не помітили цієї смертельної для нас зброї. Граніт назвав нас сліпаками, але я думаю, що раніше сигнальної ракети в цій квартирі не було. Її принесли, щоби коректувальник використав за призначенням. Мої слова зараз були марними. Головне, впіймати гниду на гарячому.

Ми зачаїлися із Сірим, а сигнальну ракету поставили на шафу. Зміщення на два сантиметри по карті, але відразу не знайдеш.

Чекали довго. Хотілося курити. Терпів. Сірий теж. Здавалося, навіть не дихали.

Кроки незнайомця прозвучали несподівано, коли я думав про батька. Вчора тато по телефону сказав, що яблуня, яку я ще малим посадив під його наглядом, рясно вродила. "Приїжджай, покуштуєш", – сказав батько. Еге ж, тату, знайду коректувальника і приїду. Ще й хлопцям яблук візьму.

Кроки були легкими, зрадливими, злодійкуватими. Страхується, падло. Або чогось боїться. Це ж не його квартира. Просто сказали, де взяти сигнальну ракету.

Темно. Нічого не видно. Коректувальник увімкнув ліхтарик. Прикрив рукою, щоби промінчика не було видно знадвору. Шукає в тому місці, де була сигнальна ракета. Ага. Два сантиметри по карті. Морду задери догори. Твоя зброя на шафі.

Вичікуємо із Сірим ще декілька спалахів життя. Рвучко з криком навалюємося на незнайомця. Техніка відпрацьована. Руки й ноги ворога надійно скуті в наших дружніх обіймах.

І я не відразу вловлюю знайомий аромат її волосся. Швидше відчуваю, ніж розумію, що це Катька.

Вам краще не знати, що ми з нею зробили. І ніхто вам цього не скаже. Ми ж карателі.

22 липня 2019 року

ЗАМКНЕНЕ КОЛО

Коли коханка цілувала його, дружина вночі хотіла займатися з ним коханням.

Коли коханка хотіла, як вона казала, по-дорослому, що в її устах означало займатися коханням, дружина захотіла влаштувати прогулянку на природу.

Поїхали. Взяли дітей і тещу.

Він перевертав шашлики і думав про коханку.

Коло замкнулось.

20 листопада 2019 року