Сучасна теория грошей - Рендал Рей
4. Проблема монетарної економіки (можете називати це капіталізмом) у тому, що з самого початку стягнення податків створює безробіття (тобто тих, хто шукає гроші, щоб сплатити податки). Якщо ми масштабуємо це до нашої сучасної, майже повністю монетизованої економіки (гроші потрібні навіть для того, щоб поїсти, подивитися телевізор, пограти на мобільному тощо), то кожен з нас шукає гроші (і не тільки щоб сплатити податки). Виходить, змушувати приватний сектор вирішувати проблеми з безробіттям, спричинені податками уряду, — справжнє безумство. Сам лише приватний сектор ніколи не забезпечить (і ніколи не забезпечував) повної зайнятості на постійній основі. Програма ГЗ / РОІ — це логічна та історична доконечність для підтримання приватного сектору. Це доповнення, а не замінник зайнятості в приватному секторі.
Як може називатися соціалізмом переконання в тому, що всі мають працювати (в міру своїх можливостей) і робити суспільний внесок замість того, щоб байдикувати й отримувати від держави соціальну допомогу?
А тепер перейдімо до наступного розділу, в якому ґрунтовно проаналізуємо інфляцію та гіперінфляцію. Страхи «австрійців» щодо «директивної валюти» та фіскальної політики значною мірою зумовлені їхньою інтерпретацією можливих інфляційних наслідків.
Блок: Відповіді на запитання читачів
Запитання: Чи ґрунтується MMT на припущенні про те, що уряд великодушний та враховує інтереси народу?
Відповідь: Категоричне НІ. MMT «працює» незалежно від того, наскільки безпринципний чи демократичний уряд. Це зовсім інше питання. MMT підходить також і «австрійцям», які хочуть невеликого та слабкого уряду.
314 Який відповідно має збільшити попит на робочу силу.
315 У цьому розділі вживають терміни «єдина погодинна зарплата» та «єдина базова зарплата», які означають те саме — уніфіковану (єдину для всіх учасників програми) погодинну заробітну платню.
316 Як у недержавному, так і в державному секторі, тобто роботодавці поза межами програми «Гарантована зайнятість» («Роботодавець останньої інстанції»).
317 Крива Філліпса — макроекономічна модель, яку розробив економіст Вільям Філліпс (1914–1975). Вона показує, що зменшення безробіття призводить до збільшення інфляції і навпаки — збільшення безробіття стримує інфляцію.
318 У США існує таке суспільне явище, як проблемні райони міст (англ. inner cities), де зосереджено такі соціальні проблеми, як висока смертність, низька народжуваність, низький освітній рівень, низькі доходи, високі рівні безробіття, насильства, розлучень, злочинності та зловживання наркотиками. Огляд одного дослідження у «Волл-стрит Джорнал» від 26 травня 2017 року має красномовний заголовок «Сільська Америка — це нові проблемні райони міст» (https://www.wsj.com/articles/rural-america-is-the-new-inner-city-1495817008). Автори статті показують, що всі ці соціальні проблеми поширилися на сільські громади США.
319 Так, щоб потреби в резервах іноземної валюти не перевищували їх надходження.
320 Прямі витрати уряду на створення робочих місць.
321 За міжнародними стандартами Міжнародної організації праці (www.ilo.org).
322 Збудований у 1941 році, мав офіційну назву Павільйон великої рогатої худоби штату Каліфорнія. У 60-х роках перероблений на спортивну арену (баскетбол, хокей).
323 У перекладі з іспанської — «План годувальника / годувальниці родини». Суть полягала в наданні гарантованої зайнятості одному членові родини — чи то чоловікові, чи то жінці.
324 Загальнонаціональна система охорони здоров’я, згідно з якою оплата лікувальних послуг здійснюється з державного бюджету.
325 Джордж Лакофф — професор лінгвістики Університету Каліфорнії (Берклі).
326 Книжку Томаса Пікетті «Капітал у ХХІ столітті» українською мовою опубліковано 2016 року в межах видавничого проекту «ICU Business Books» фінансової групи ICU (див. www.icubooks.com.ua).
327 Американський афоризм «приплив підіймає з мілини всі човни» («а rising tide lifts all boats») означає, що завдяки економічному зростанню («припливу») в країні зростає добробут усіх її громадян.
328 Мається на увазі такий підхід до структурування: верхня група має найбільший дохід, а нижня, відповідно, — найменший.
329 У 1964 році адміністрація президента США Ліндона Джонсона започаткувала програму «Боротьба з бідністю», спрямовану на зменшення бідності як соціального явища.
330 Зауважимо, що президент США Дональд Трамп теж схиляється до заходів «насосної прокачки» (див. http://www.economist.com/trumptranscript?fsrc=scn/tw_ec/transcript_interview_with_donald_trump).
331 Один з основних параметрів, за якими визначають, який уряд «малий», а який — «великий», — це коефіцієнт витрат державного бюджету до ВВП (останні два показники, як правило, беруться за рік або за 12-місячний період). Прийнято вважати, що якщо цей коефіцієнт перебуває в діапазоні 40–50 %, то уряд «великий», а якщо менший за 20 %, то уряд «малий».
332 Тут і далі в цьому розділі йдеться про реальні ресурси, а не фінансові.
У цьому розділі ми пояснимо погляд MMT на інфляцію та гіперінфляцію. Зазвичай вважають, що бюджетні дефіцити і повна зайнятість можуть спричинити якщо не гіперінфляцію, то інфляцію вже точно. Багато критиків навіть стверджують, ніби дотримання принципів MMT обов’язково призведе до інфляції — це шлях до краху. Для початку ми з’ясуємо, що таке інфляція. Потім поговоримо про гіперінфляцію та про страхи, що монетарні заходи з кількісного пом’якшення можуть спричинити інфляцію. А наприкінці розділу пояснимо погляди MMT на економічну політику із забезпечення цінової стабільності.
9.1. Інфляція та індекс споживчих цін
Зазвичай інфляцію вимірюють за допомогою індексу споживчих цін, або ІСЦ. З 1966 року ІСЦ у США зріс усемеро. Багато економістів із кола «яструбів інфляції»333 пов’язують це з помилками фіскальної та монетарної політики, головною серед яких була відмова від «твердої валюти», підкріпленої золотом. Спершу ми розглянемо питання інфляції та способи її вимірювання.
Можна поставити під сумнів те, чи варто використовувати ІСЦ як показник інфляції, адже він має багато хиб, про які ми зараз поговоримо. Безумовно, ціни зросли із середини 60-х років ХХ століття чи не в усіх країнах, що було загальною тенденцією після Другої світової війни; ця проблема викликає занепокоєння. Як стверджував Кейнс, вам потрібна певна «стійкість» зарплат та цін, номінованих
