П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— Зі мною все гаразд. Я… Я просто нервую від такої великої кількості гостей. Іноді в натовпі мені стає погано. Я пішла прогулятися, щоб подихати повітрям. А в темряві чи то оступилася, чи то спіткнулася. І впала.

— Добрі духи! Може, вам краще присісти? — Ввічливо поцікавився Далтон, підхоплюючи Клодін під лікоть. — Дозвольте посадити вас на стілець.

— Ні, зі мною все гаразд, — наполегливо повторила вона. — Дякую вам. Я забруднила сукню, і довелося переодягнутися, тільки і всього. Ось чому на мені тепер інше плаття. Але зі мною все добре.

Далтон відступив, і вона кинула швидкий погляд на його меч. З тих пір, як вона повернулася в зал, він бачив, як Тереза дивиться на всі мечі…

— Ви виглядаєте так, ніби щось…

— Ні, — вперто заперечила вона, — я вдарилася головою, тому й виглядаю дещо дивно. Але зі мною все нормально. Правда. Просто постраждала моя самовпевненість.

— Розумію, — поспівчував Далтон. — Такого роду пригоди змушують зрозуміти, наскільки коротке може бути життя. Змушують зрозуміти, що можеш померти в будь-який, — він клацнув пальцями, — момент.

Губи Клодін тремтіли. Їй довелося сковтнути, перш ніж вона зуміла відповісти.

— Так. Я розумію, що ви хочете сказати. Але тепер я відчуваю себе набагато краще. Самовладання повернулося до мене.

— Так? Я не дуже в цьому впевнений.

— Далтон, ти що, не бачиш, що бідолаха і так вражена? — Тицьнула його в бік Тереза. — Іди займайся своїми справами, а я подбаю про бідну Клодін.

Далтон вклонився і пішов, надавши Терезі можливість самій з'ясовувати те, що потрібно. Він був задоволений хакенськими хлопцями. Схоже, їм вдалося вселити в неї належний страх. Судячи з того, з якими труднощами вона пересувається, послання їй передали саме в тій формі, що він велів. Жорстокість завжди допомагає краще засвоїти вказівки.

Далтон був радий, що правильно оцінив Несана. Він зрозумів усе, коли побачив, як хлопчина дивиться на меч. В очах Клодін, коли вона кинула погляд на його меч, майнув страх. В очах же Несана горів вогонь бажання. Хлопчик не позбавлений честолюбних задумів. Морлі теж корисний, але в основному як гора м'язів. І замість мізків у нього м'язи. Несан зрозумів інструкції куди краще і, будучи настільки кмітливим, може виявитися більш корисним. У такому юному віці вони поняття не мають, наскільки глибоке їх неуцтво.

Далтон обмінявся рукостисканням з чоловіком, що поспішив привітати його з новою посадою. Він одягнув на обличчя маску ввічливості, але ніяк не міг пригадати імені співрозмовника і не особливо вслухався в його слова. Думки Далтона витали далеко.

Директор Лінскотт тільки що закінчив розмову з якимось товстуном про податки на зерно, яке зберігалося у товстуна на складах. Не така вже дрібниця, враховуючи наявні в Андері величезні запаси зерна. Далтон ввічливо і неуважно звільнився від безіменного типа і ковзнув ближче до Лінскотта.

Коли Директор обернувся, Далтон з теплою посмішкою схопив його за руку, перш ніж у того з'явилася можливість вислизнути. Рукостискання Директора було могутнім, на його руках ще збереглися трудові мозолі.

— Я щасливий, що ви змогли прибути на бенкет, Директор Лінскотт! Сподіваюся, ви будете задоволені ввечері. Є багато чого, що міністр хотів би обговорити.

Директор Лінскотт, високий жилавий чоловік з засмаглим обличчям, який виглядав так, ніби у нього вічно болять зуби, не відповів на усмішку. Четверо старших Директорів були майстрами гільдій. Один — з гільдії кравців, другий — з об'єднаної гільдії паперовиробників, третій — майстер-зброяр. І четвертий — Лінскотт. Лінскотт був майстром-каменярем. Більшість інших Директорів були шанованими лихварями або торговцями, також було декілька баристерів і один адвокат.

Директор Лінскотт був одягнений в старомодний, але відмінно сидячий на ньому дублет теплого коричневого кольору, що гармоніював з рідіючим сивим волоссям. Меч теж був старим, проте чудова мідна окантовка шкіряних піхов сяяла як новенька. Срібна емблема — кельма каменяра — виблискувала на темній шкірі. Безсумнівно, і клинок в прекрасному стані, як і все інше.

Лінскотт не намагався свідомо лякати людей, просто це якось виходило у нього само собою. Зразок того, як вселяє природний страх ведмедиця з ведмежатами. Лінскотт вважав народ Андера, трудівників полів та інших робочих конячок, а також членів інших гільдій своїми дитинчатами.

— Так, — відповів Лінскотт, — я чув, ніби у міністра грандіозні плани. Кажуть, він думає відкинути настійну пораду Матері-сповідниці і порвати з Серединними Землями.

— Упевнений, що не відкрию нічого нового, — розвів руками Далтон, — якщо скажу вам, що, наскільки я розумію ситуацію, міністр Шанбор має намір вибрати те, що буде краще для нашого народу. Ні більше ні менше. Ось ви, наприклад. Що, якщо ми здамося цьому новоявленому Магістрові Ралу і приєднаємося до Д'харіанської Імперії? Цей Магістр Рал заявив, що всі країни повинні відмовитися від суверенітету — на відміну від того, що було в альянсі Серединних Земель. Це означає, я вважаю, що йому більше не знадобиться Комітет Культурної Згоди і його Директори.

Засмагле обличчя Лінскотта почервоніло.

— Мова йде не про мене, Кемпбелл. А про свободу народів Серединних Земель. Про їхнє майбутнє. Про те, щоб не дати воякам Імперського Ордена поглинути і розтоптати нашу країну на їх шляху до завоювання Серединних Земель. Посол Андера передав слова Магістра Рала, що, хоча всі країни повинні здатися і підпасти під єдине правління і командування, кожній країні буде дозволено зберегти власну культуру, якщо це не йде врозріз із загальноприйнятими законами. Він обіцяв, якщо ми приймемо його умови, поки вони дійсні для всіх, ми приймемо участь у створенні цих законів. І Мати-сповідниця підтвердила його обіцянки.

Далтон шанобливо вклонився Директору.

— Боюся, ви невірно розумієте позицію міністра Шанбора. Він запропонує Суверену, щоб ми послідували пораді Матері-сповідниці, якщо щиро повірить, що це буде в інтересах нашого народу. Зрештою, на кін поставлена наша культура. Він зовсім