П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

Люди, що приїхали в маєток з Ферфілда, здивовано вивчали оточувала їх обстановку, намагаючись увібрати в себе якомога більше, щоб потім у подробицях розповісти своїм друзям про чудовий вечір, проведений в маєтку міністра культури. Отримати запрошення в маєток — велика честь, і ніхто із присутніх не хотів упустити ні найменших подробиць. Дрібні деталі дуже важливі, коли хочеш потішити своє самолюбство.

Вся підлога в залі була встелена багатими килимами, і ноги тонули в м'якому покритті. На драпіровку, яка закривала вікна, треба думати, пішли сотні ярдів кращих тканин, спеціально підібраних в тон з кольоровим склом. Жінки поволі мацали драпірування, перевіряючи якість. По краях золотисто-блакитних занавісок звисали різнобарвні китиці з кулак завтовшки, Чоловіки захоплювалися мармуровими колонами, розташованими по периметру. Панелі різьбленого червоного дерева, зроблені під художньо вирізану цеглу, прикрашали стелю.

Далтон, спостерігаючи за навколишнім, потягував з кубка найкраще вино, яке привозили з долини Наріф. Вночі, коли горіли усі свічки та лампи, зали маєтку були повні величі. Коли Далтон тільки приїхав сюди, йому знадобилося чимало витримки, щоб не роздивлятися навколо, як всі гості.

Він стежив, як Клодін Уінтроп ступає серед розкішно одягнених гостей з дерев'яною посмішкою на обличчі, вітаючи знайомих і вимовляючи якісь слова, яких Далтон не чув. Незважаючи на всі пережиті нею обставини, вона знайшла в собі сили вести себе гідно. Дружина багатого ділка, обраного членом парламенту торговцями і зернопромисловцями, Клодін Уінтроп була не самою останньою серед тутешнього суспільства. Коли люди вперше бачили її з чоловіком, який по віку годився їй у діди, то зазвичай вважали, що Клодін — лише іграшка в руках старого. І глибоко помилялися.

Її чоловік, Едвін Уінтроп, почав свою кар'єру як простий хлібороб, що вирощував солодке сорго, яке в достатку визрівало на півдні Андера. Кожен зароблений від продажу гріш він витрачав з розумом. Він економив на всьому, починаючи з одягу і закінчуючи будь-якими дрібними радощами життя. Довго не обзаводився сім'єю.

На виручені гроші Едвін згодом купив худобу, яку вигодовував сортовою макухою. Продаж худоби дозволив закупити ще більше нового поголів'я і обладнання для виробництва рому, і Едвін став виробляти спиртне з макухи. Прибуток від продажу рому дозволив Уінтропу орендувати ще землі, прикупити худоби, нове обладнання та побудувати нові приміщення, а з часом — склади і придбати фургони для транспортування товарів. Ром, вироблений на фермах Уінтропа, продавався всюди — від Ренвольда до Нікобара, по всьому шляху від Ферфілда до Ейдіндріла. Роблячи все сам — точніше, руками найнятих робітників, — від вирощування сорго до виробництва і продажу рому, від вирощування худоби до її забою на власних бойнях і продажу м'яса м'ясникам, Едвін Уінтроп продавав товар по низьких розцінках і заробив собі значний статок.

Едвін Уінтроп був скромною і чесною людиною, його любили. Він одружився лише тоді, коли домігся успіху. Клодін, дочці зернопромисловця, не було і двадцяти, коли вона більше десяти років тому вийшла заміж за Едвіна, але до того часу вона встигла отримати гарну освіту.

Чудово справляючись з комірними книгами і бухгалтерією, Клодін ретельно відстежувала всі витрати не гірше чоловіка. Вона була для нього фактично правою рукою — приблизно як Далтон для міністра Шанбора. З її допомогою імперія Уінтропа подвоїлася. Навіть дружину Едвін вибрав ретельно і мудро. Ця людина, яка ніколи раніше не дозволяла собі шукати задоволень, нарешті дозволила собі знайти гідну нагороду. Клодін була не тільки розумна, але й красива.

Після того, як торговці обрали Едвіна своїм представником, Клодін виявилася корисною чоловікові і на цьому поприщі, допомагаючи складати торгові закони, які Едвін пропонував на обговорення. У відсутність чоловіка Клодін поволі лобіювала від його імені пропоновані закони. Ніхто з мешканців маєтку не вважав її іграшкою.

За винятком, можливо, Бертрана Шанбора. Але цей-то на всіх жінок дивився однаково. У всякому разі, на привабливих.

Далтону доводилося бачити, як Клодін, спалахнувши, кліпала віями і посміхалася Бертрану соромливою усмішкою. Міністр вважав і порядних жінок всього лише кокетками. Можливо, вона лише невинно фліртувала з високопоставленим чоловіком, а може, хотіла уваги, якої її чоловік не міг їй надати. Дітей-то у неї не було. Можливо, вона підступно передбачала отримати від міністра якісь привілеї, а потім виявила, що помилилася в своїх розрахунках.

Клодін Уінтроп далеко не дурна, вона розумна і спритна. Як все це почалося, Далтон точно не знав, а Бертран Шанбор заперечував, що до неї взагалі доторкався, як заперечував все, за чим не був застигнутий. Але якщо вже вона шукала таємної зустрічі з Директором Лінскоттом, питання про ввічливий торг щодо відступного відпадало. Тепер її можна було стримати лише грубою силою. Далтон вказав кубком на Клодін.

— Схоже, ти помилилася, Тесс. Не всі дами одягалися в відверті сукні. Або Клодін просто скромниця.

— Ні, тут щось інше. — Тереза виглядала дійсно здивованою. — По-моєму, милий, раніше на ній було інше плаття. Але чому вона переодягнулася? Та ще й в мотлох?

Далтон знизав плечима:

— Підемо запитаємо, хочеш? Тільки питати будеш ти. Навряд чи буде ввічливо, якщо подібне питання задам я.

Тереза підозріло глянула на чоловіка. Вона знала його досить добре, щоб зрозуміти: за безневинною реплікою ховається якийсь план. А тому готова була прийняти його слова як керівництво до дії і зіграти ту роль, яку він їй відвів. Посміхнувшись, Тереза прийняла запропоновану чоловіком руку. Клодін була не єдиною розумною і меткою жінкою в маєтку.

Клодін здригнулася, коли Тереза торкнула її ззаду за плече. Швидко озирнувшись, вона зобразила натягнуту посмішку.

— Добрий вечір, Тереза. — Клодін зробила легкий реверанс Далтону. — Пан Кемпбелл.

Тереза, заклопотано насупивши брови, схилилася до подруги.

— Клодін, що скоїлося? Ти кепсько виглядаєш. І твоє плаття! Я щось не пригадую, щоб ти