П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд
Несан згадав, як дами на сходах обговорювали такі сукні, в якій зараз була Клодін Уінтроп. Він зроду не бачив настільки оголених жіночих грудей. Від хвилювання груди її важко здіймались, і у Неса від цього видовища очі буквально лізли на лоб.
— Не могли б ви вийти сюди? — Пошепки попросила вона, звертаючись до темного прорізу, де стояв Морлі. — Будь ласка! Мені страшно.
Раптово Несан зміркував, що прийшов його черга. Він ковзнув через бочку і безшумно рушив до жінки.
Шлунок скрутило в вузол, і щоб щось розгледіти, довелося стерти застилаючий очі піт. Він намагався дихати рівно, але серце відмовлялося його слухати. Він повинен це зробити. Але, добрі духи, як же йому страшно!
— Директор Лінскотт? — Знову звернулася вона до Морлі.
Несан схопив її за лікті і вивернув руки за спину. Жінка ахнула. Юнак здивувався, наскільки просто виявилося утримувати її руки за спиною. Дама була розгублена і здивована. Як тільки Морлі побачив, що Несан її схопив, він миттєво вискочив з пітьми.
І не встигла вона закричати, як Морлі зі всієї сили штовхнув її кулаком в живіт. Сильний удар ледь не збив з ніг і жінку, і тримаючого її Несана.
Клодін Уінтроп склалася навпіл, і її вирвало. Несан відпустив їй руки. Вона притиснула їх до живота і опустилася на коліна, її огидно вивертало. Морлі з Несаном відійшли трохи вбік, щоб не забруднитися. Але вони зовсім не збиралися йти далі, ніж на відстань витягнутої руки.
Коли спазми припинилися, жінка випросталась і спробувала піднятися на ноги, ловлячи повітря ротом. Морлі ривком підняв її і знову вивернув їй лікті.
Несан знав, що тепер його черга проявити себе. Ось він, його шанс захистити міністра. Шанс зробити так, щоб Далтон Кемпбелл пишався ним.
Несан теж двинув жінку в живіт так сильно, як тільки смів.
Він ще ніколи нікого не бив, тільки своїх друзів, та й то жартома. Але ні разу ось так, свідомо, бажаючи заподіяти біль. Її живіт виявився маленьким і м'яким. І Несан зрозумів, яку біль заподіяв їй удар.
Йому стало нудно. І в той же час її біль збуджувала. Так жорстоко поводилися його хакенські предки. Ось що було в них найжахливіше. І в ньому самому. Очі жінки розширилися від жаху, вона судорожно намагалася вдихнути, але безуспішно, лише мовчки невідривно дивилася на свого мучителя, як вівця на м'ясника. Як колись її андерські предки дивилися на предків Несана.
— У нас для тебе повідомлення, — сказав Несан. Вони з Морлі заздалегідь умовилися, що говорити буде Несан. Морлі не дуже добре все запам'ятовував, а Несан завжди відрізнявся гарною пам'яттю.
Жінка нарешті відновила дихання. І тоді Несан завдав їй ще три удари поспіль. Швидких. Сильних. Жорстоких.
— Ти чуєш? — Прогарчав він.
— Ах ти, жалюгідний хакенський негідник…
І тут Несан врізав їй з усієї сили. Так, що навіть кулак заболів. Морлі подався на крок назад. Жінка обвисла у Морлі в руках, давлячись сухими спазмами. Несану хотілося вдарити її по обличчю — заткнути їй кулаком рот, — але Далтон Кемпбелл суворо наказав не залишати слідів.
— На твоєму місці я б не став більше його обзивати, — порекомендував Морлі, схопивши її за волосся і грубо поставивши на ноги.
Він так сильно закинув їй голову, що груди повністю вивалилися з декольте. Несан застиг. Він не знав, чи слід йому поправити їй сукню, і тупо видивлявся на жінку. Морлі теж глянув через її плече і посміхнувся Несану.
Жінка опустила погляд і побачила, що її груди виставлені на загальний огляд. Потім підняла голову і покірно закрила очі.
— Будь ласка, — промовила вона, важко дихаючи, — не бийте мене більше!
— Ти готова слухати?
— Так, пане, — кивнула вона.
Це звернення здивувало Несана більше, ніж вид оголених грудей. Ніхто і ніколи за все його життя не називав його паном. Ці два простих слова прозвучали так дивно для його слуху, що він якийсь час мовчки на неї дивився. Чи не знущається вона над ним? Але коли вона подивилася йому в очі, Несан зрозумів, що ні.
Музика наповнювала його такими відчуттями, яких він раніше ще не відчував. Ніколи ще він не був важливою персоною, ніколи ще його не називали «пан». Ще сьогодні вранці його обзивали несуном. А тепер андерка називає його паном. І все це — завдяки Далтону Кемпбеллу.
Неса знову вдарив її в живіт. Просто тому, що йому так захотілося.
— Будь ласка, пане! — Закричала вона. — Будь ласка, не треба більше! Скажіть мені, що вам потрібно. І я це зроблю. Якщо ви хочете мене, я підкорюся. Тільки не бийте мене більше! Будь ласка, пане!
Хоча Несану досі було нудно від того, що він робить, він у той же час відчував себе набагато більш значною людиною, ніж колись. Андерка стоїть перед ним ось так, з оголеними грудьми, і називає його паном!
— А тепер слухай мене, ти, мерзенна сучка! Несан здивувався своїм словам не менше, ніж вона. Він зовсім не збирався це говорити. Слова вирвалися якось самі собою. Втім, йому сподобалося, як вони прозвучали.
— Так, пане, — схлипнула вона. — Я слухаю. Все що хочете.
Вона виглядала такою жалюгідною і безпорадною. Якби не далі ніж годину назад андерка, будь то навіть ось ця сама Клодін Уінтроп, наказала йому опуститися на коліна і вилизати язиком її туфельки, він би підкорився, трясучись від страху. Він і не уявляв навіть, наскільки доручена їм з Морлі справа виявиться легкою. Пара-трійка ударів, і знатна дама
