П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд
Молода співачка завершила свою зачаровуючу пісню на неймовірно довгій ноті, і гості вибухнули шквалом оплесків.
Це була стародавня балада про Йозефа Андера, і лише по одній цій причині її любили всі. Далтон якось одного разу переглянув всі стародавні тексти в спробі дізнатися сенс пісні, але не знайшов нічого, що могло б пролити світло, до того ж слова балади варіювалися, оскільки версій існувало декілька. Це була одна з тих пісень, зміст яких ніхто толком не розуміє, але всі дуже люблять, тому що в ній цілком очевидно відбивалася перемога, здобута колись всіма глибоко шанованими засновниками Андера. За традицією ця чарівна мелодія виконувалася лише в особливо урочистих випадках.
З якоїсь дивної причини Далтону здалося, що зараз слова пісні більш зрозумілі йому, ніж раніше. У нього виникло відчуття, що він ось-ось зрозуміє сенс. Але відчуття зникло так само швидко, як з'явилося, і Кемпбелл переключився на інше.
Довгі рукави співачки торкнулися підлоги, коли вона вклонилася Суверенові, а потім рукоплескаючим гостям, які сиділи за головним столом поруч зі столом Суверена. Розшитий золотом шовковий балдахін прикривав обидва головних столи. Відкинуті краі балдахіна підтримували андерські списи вдвічі більше звичайних. Це створювало ефект, ніби головні столи стоять на підмостках, що, на думку Далтона, було недалеко від істини.
Співачка вклонилася і іншим гостям, сидячим за довгими столами по обидва боки приймального залу. Рукава її вбрання були оброблені білим совиним пір'ям, і коли вона під час виконання здіймала руки, то походила на крилату жінку, якусь дивну істоту з тих часів, про які йшлося в її пісні.
Стейн, що сидів поряд з міністром і його дружиною, мляво аплодував і явно прикидав, як молода співачка виглядатиме без пір'їнок. Сидяча по праву руку Далтона Тереза плескала, супроводжуючи оплески криками «браво!». Далтон, теж ляскаючи, придушив позіхання.
Співачка вийшла, вітально помахавши лунаючому їй услід схвальному свисту. Коли вона зникла, в зал увійшли чотири зброєносці з платформою, на якій височів марципановий корабель, що пливе по марципанових хвилях. Надуті вітрила були, судячи з усього, зроблені з цукру.
Природно, цей витвір служив лише для того, щоб оголосити, що наступні страви будуть рибними, як переслідуваний пряниковими гончими пряниковий олень, що стрибає в кущі гостролиста, за якими ховався желейний кабан, анонсував м'ясні страви, а фарширований орел, з крилами, розпростертими над паперовою панорамою міста Ферфілда, передував дичині. На галереї дзвін фанфар і барабанний дріб сповістили про прибуття наступної зміни.
Змін було вже п'ять, і кожна складалася не менше ніж з дюжини страв. Це означало, що належить ще сім змін, і в кожній принаймні по дванадцять страв. Між змінами гостей розважали музиканти, жонглери, трубадури і акробати, а по столах по колу носили дерево з зацукрованими фруктами. У подарунок гості отримали, на загальне захоплення, механічних конячок.
Серед розмаїття м'ясних страв Тереза вибрала улюблене м'ясо молодняку — молочні поросята, телята, оленята і ведмежа, що стояло на маленьких лапках. Ведмежа переносили від столу до столу, і за кожним столом шкура, що прикривала засмажену тушку, відсувалася в сторону, щоб слуги могли відрізати скиби м'яса гостям. Дичина — пудинг з лебединої шийки, горобці, яких дуже полюбляв міністр за їх афродізійний ефект, горлиці, орли і запечені павичі, яких знову оперили і за допомогою дроту закріпили так, що здавалося, ніби летить зграя.
Ніхто не розраховував, що таку кількість їжі буде з'їдено. Ні, така різноманітність була не тільки для того, щоб у гостей був обширний вибір, але і для того, щоб вразити їх достатком. Візит в маєток міністра культури був знаменною подією, а для багатьох навіть ставав предметом обговорення і бесід на багато років.
Пригощаючись, гості поглядали на головний стіл, де сидів Міністр, двоє багатих пекарів, яких він запросив за свій стіл, і представник Імперського Ордену. Стейн прибув під загальні приглушені охи та ахи, викликані його військовим одягом і плащем з людських скальпів. Стейн був сенсацією для багатьох жінок, у яких коліна підгиналися від перспективи роздобути в ліжко такого чоловіка, і вони обдаровували його вельми недвозначними поглядами.
Бертран Шанбор являв собою повну протилежність воїну з Давнього світу. На бенкет міністр убрався в обтягуючий пурпурний дублет без рукавів, прикрашений прекрасною вишивкою, золотою ниткою і срібною канвою, надітий поверх простого короткого камзола. Цей наряд надавав його доволі округлій фігурі більш підтягнутий мужній вигляд. Білий стоячий мереживний комір визирав з-під низького коміра дублету. Такі ж мережива прикрашали груди і рукави.
Поверх дублету з плечей звисав чудовий темно-пурпурний, облямований по коміру і грудях хутром охабень. Рукава прикрашали смуги червоного шовку з нашитими між смужками рядами перлів.
Ясноокий, усміхнений — його посмішка завжди здавалася призначеною співрозмовникові, — з копицею темного сивіючого волосся,
