Полонянка спустошених земель - Анна Ліє Кейн

У приміщенні запала тиша. Я виявилася єдиною, хто зберігав спокій. І коли наші погляди з ханом знову перетнулися, я посміхнулася. Без знущання чи насмішки, а зі співчуттям. Я дивилася на людину, яка тільки-но усвідомила, що не є божеством, і сили її не безмежні. Що її можуть обдурити та перемогти.

І той, хто в першу нашу зустріч усміхався мені в обличчя та відчував себе володарем світу, зараз першим відвів погляд.