Світляки на полі бою - В В Срібна

Максим зайшов до шатру і подивився на дівчину, яка сиділа і дивилася в підлогу. Її волосся було неохайним, а обличчя залите слізьми.

― Я накажу відправити тебе як найдалі.

― М-Максиме…

― Ми більше ніколи не побачимось.

― Ні, прошу! Я-я ж кохаю тебе… Лише тебе.

― Ти помилилася закохавшись у мене.- відповів він і вийшов.

На ранок її відправили як найдалі. Ні Тарас, ні Максим не стали проводити її. Серце дівчини було розбите. Вона проклинала всіх і все. Ніби весь світ був винен в тому, що вона скоїла.

Настав день випуску з академії. Цього року зробили окремий день для видачі свитків. Ян був одним з найсильніших серед випускників як колись був його брат. Повсюди були купи випускників, які обговорювали плани на майбутнє і свої можливості. Він поглянув на свою руку на якій виднілось клеймо мага. Кинджал, який був оповитий тернами.

Ян пройшов до невеликого, старого фонтанчика, який вже давно потріскався і покрився мохом, але все ще працював. Він знаходився досить далеко і про нього ніхто не знав. Ідеальне місце, щоб ізолюватися від шуму і просто побути на одинці. Ян сів поряд з ним і заплющив очі слухаючи шум вітру і тихий спів пташок.

― Яне…- почувся голос Ігоря, який сів поряд.

― Хочеш знову наговорити образ?- посміхнувшись запитав Ян.

― Ні, я не повинен був, але все ще сподіваюся, що ти станеш на мій бік.

― Досить. Я ж сказав, що не можу.- він розплющив очі та подивився на хлопця.

― Я був не правий, добре? Я признаю це і прошу тебе допомогти мені!

― Ти не хочеш мене почути. Я все сказав.

Ян встав збираючись іти, але Ігор схопив його за зап’ясток.

― Зажди. Невже я так багато прошу?

― Я не можу допомагати й тобі, й брату. Якщо від цього ти рахуєш мене огидним зрадником, я нічого не можу вдіяти.

― Так уся наша дружба лише іграшка для тебе?

― Досить, я завжди був готовий на все і думав, що ти приймеш моє рішення і зрозумієш мене, але ти цього не зробив.

― І ти мене залишиш?

― Якщо наша дружба для тебе це лише моя корисність, то так. Я не хочу бути приладом у твоїх руках, якщо це не так, ти перестанеш мене винити та зрозумієш.- вириваючи руку відповів він і пішов.

― Чорт!- зле прошипів Ігор і зі всієї сили вдарив кулаком об кам’яний фонтан.