Вічне життя Смерті - Лю Цисінь

людиною, яка вижила у чужому світі. Він не склав зброї, коли залишився сам у ворожому лігві, оточений невідомими напастями, а продовжував боротися за надію для людства, що перебувало в біді. Чен Сінь, своєю чергою, продемонструвала не менший рівень мужності, витримки та мудрості й, незважаючи на ризик для власного життя, спромоглася отримати від Юнь Тяньміна потрібну інформацію.

Чен Сінь пошепки попросила в голови слова. Піднявшись, вона обвела поглядом присутніх і сказала:

— Усім, що людство наразі отримало, ми насамперед маємо завдячувати запуску проєкту «Сходовий марш». Його втілення в життя нероздільно пов’язане з ім’ям однієї людини. Три століття тому саме його наполегливість, сміливість, лідерські здібності й надзвичайна креативність у вирішенні проблем дали змогу «Сходовому маршу» відбутися. Цією людиною був Томас Вейд, тодішній директор Агентства стратегічної розвідки Ради оборони Землі. Я гадаю, ми повинні віддати належне йому також.

Жоден із присутніх не вимовив ані слова, бо всі вважали останню думку Чен Сінь неприйнятною. Для більшості сучасних людей Вейд уособлював темне начало людської природи, притаманне всім уродженцям минулих часів, і був повним антиподом цій прекрасній жінці, на яку вчинив замах.

Голова КІІ (за основною посадою — нинішній директор Агентства стратегічної розвідки й наступник Вейда, хоча їх і розділяли три століття) також не підтримав пропозиції Чен Сінь. Натомість вирішив продовжити розгляд питань порядку денного:

— Ми вже маємо спільні бачення й очікування від процесу розшифровування отриманої інформації. Ми вважаємо, що нам не вдасться отримати жодних конкретних технічних деталей, однак сподіваємося зрозуміти правильний напрям для наших подальших досліджень, як-от отримання теоретичних підказок для втілення ще незвіданих технологій, наприклад — руху зі швидкістю світла чи «послання миру» в глибини Всесвіту. Досягнен­ня прогресу в будь-якій із технологій подібного рівня поверне людству надію. Отримана нами інформація може бути умовно поділена на дві частини: діалог між Юнь Тяньміном і доктором Чен й три розказані ним казки. Попередньо проаналізувавши тексти, ми можемо стверджувати, що важлива для нас інформація міститься саме в казках, натомість діалог не потребує детального розбору та інтерпретування. Оскільки в майбутньому ми не плануємо повертатися до обговорення діалогу, то зараз спершу підсумуємо корисну інформацію, що містилася в ньому. Передусім ми дізналися, що Юнь Тяньміну, аби передати нам необхідний обсяг інформації, довелося спочатку пройти тривалий етап підготовки. Він вигадав сотню казок, сховавши поміж них три, які містять засекречені послання. Тяньмін спочатку переказував ці історії трисоляріанам, а потім упорядкував і видав збірку — це тривалий і тернистий шлях. Якщо трисоляріани не виявили подвійного дна в казках під час ознайомлення з текстами, то, швидше за все, вважатимуть нешкідливим і їх поширення в майбутньому. Але, попри це, Тяньмін вирішив загорнути казки в ще один шар облуди. Ви справді, як і твердив Тяньмін, знали одне одного ще з дитинства? — звернувся голова до Чен Сінь.

— Ні, ми зустрілися вперше вже в інституті, — похитала головою Чен Сінь. —Ми жили в одному місті, але ходили в різні школи і точно ніде не перетиналися до вступу в університет.

— Ось же покидьок! Його брехня могла вартувати Чен Сінь життя! — викрикнула АА, яка сиділа поруч із Чен Сінь. Відповіддю їй були холодні гнівливі погляди присутніх. Вона не входила до списку експертів КІІ й була допущена на засідання лише як особистий радник Чен Сінь із технічних питань і лише після наполегливих прохань останньої. АА в минулому мала певні здобутки в царині астрономії, але порівняно з присутніми експертами рівень її знань не здавався захмарним, тож вони дивилися на неї дещо зверхньо. Усі вважали, що Чен Сінь потрібен компетентніший радник, і навіть вона сама часто забувала, що АА колись будувала кар’єру вченої.

— Це не настільки небезпечно, як здається, — відповів офіцер АСР. — Їхнє дитинство минуло ще до початку Епохи кризи. Тоді софони ще не досягли Землі, тож обставини їхнього життя ніяк не могли стати предметом вивчення трисоляріан.

— Але вони могли перевірити реєстраційні записи з тих часів!

— Відшукати записи про дітей докризових часів нині не так легко, як здається. Та навіть коли й вдасться знайти записи про місце їх проживання чи навчання та з’ясувати, що вони не ходили до однієї школи, це аж ніяк не спростовує твердження, що вони були знайомі між собою. Є ще один факт, на який ви не звернули уваги, — офіцер АСР навіть не намагався приховати зневагу до професійного рівня АА, — Тяньмін, вочевидь, має змогу керувати та направляти софони за власним бажанням. Тож він, мабуть, уже перевірив записи задовго до цього.

— Ризик був виправданий, — знову узяв слово голова КІІ. — Тяньмін приписав авторство трьох історій Чен Сінь, аби ще більше зменшити підозри трисоляріан. За весь час переказу історій — а це тривало більше години — жовте світло не засвітилося жодного разу. Як ми з’ясували пізніше, Тяньмін перевищив відведений ліміт часу на чотири хвилини. А для того щоб він мав можливість закінчити розповідати свої історії, слухачі додали ще шість хвилин. Це однозначно може підтвердити те, що вони не сприймали казки як щось заборонене чи небезпечне для них. Приписування авторства цих трьох казок саме Чен Сінь свідчить про їх особливість і важливість порівняно з іншими в збірці: саме в цих текстах закодована цінна для нас інформація. Щодо тексту діалога, то там ми можемо знайти не так багато важливих для нас даних. Хіба що — й ми всі з цим згодні — останнє речення Тяньміна є найважливішим, — мовив голова й звичним рухом зробив пас правою рукою в повітрі, намагаючись активувати інформаційне вікно. Зрозумівши марність своїх намагань, він повторив фразу вголос: — «То давай домовимося про місце майбутньої зустрічі — десь у іншій точці Чумацького Шляху, не на Землі». Це послання має два сенси: по-перше, він чітко розуміє, що ніколи не зможе повернутися до Сонячної системи; по-друге… — голова знову зробив паузу і повторив пас рукою (але цього разу здалося, що він намагається щось відігнати). — Але це неважливо. Йдемо далі.

Здалося, що повітря в конференц-залі за секунду згустилося. Усі чудово розуміли, який ще сенс вклав Юнь Тяньмін у свою фразу: «Шанси на те, що Земля вціліє, не надто високі».

Присутнім роздали теки блакитного кольору без написів, лише з порядковими номерами. У цю епоху побачити паперові документи було вкрай важко.

— Будь-яку інформацію чи документ можна читати лише в цій кімнаті. Заборонено виносити або копіювати будь-які з них. Більшість із вас ознайомиться з цією інформацією вперше. Тож не гаймо часу, починаймо читати.

У конференц-залі запанувала тиша, всі присутні заходилися уважно вивчати тексти трьох казок, які можуть стати порятунком людської цивілізації.

Перша казка Юнь Тяньміна: Новий королівський художник

Давним-давно було собі королівство, яке так і називалося — Королівство без оповідок. Насправді для самого королівства це було на краще: населення, яке не має історій та оповідань, — це щасливі піддані. Бо наявність історій віщує настання нещасть і катастроф.

У Королівстві без оповідок правили мудрий король і добра королева, керував почет чесних і здібних служителів та жили працьовиті, прості люди. Дні в королівстві текли мирно й тихо, немов відображення в чистому свічаді: день учорашній був таким самим, як