Вічне життя Смерті - Лю Цисінь
— Ця кімната непроникна для софонів, — пояснив хтось Чен Сінь. Так вона дізналася, що людство опанувало технології захисту від присутності постійних споглядачів, хай і в такому невеличкому закритому просторі.
— А тепер, будь ласка, повторіть усе почуте слово в слово. Увесь зміст вашої розмови з усіма деталями. Кожне слово може виявитися вкрай важливим, — сказав начальник штабу флоту.
Члени спеціальної команди один за одним залишили кімнату. Останньою пішла інженерка, яка попередила Чен Сінь, що всі стіни екранованої кімнати перебувають під струмом і їх не можна чіпати.
Залишившись наодинці, Чен Сінь сіла за маленький столик і почала повторювати все, що запам’ятала. За годину і десять хвилин вона закінчила. Жінка випила трохи води й молока, зробила невеличку перерву й почала проговорювати почуте вдруге, а потім і втретє. За четвертим разом їй запропонували переказати почуте з кінця до початку. П’ята спроба відбувалася в присутності групи психологів, які дали їй якийсь психотропний препарат. Вона перебувала в напівгіпнотичному стані й не пам’ятала, що казала. Це тривало шість годин.
Після останньої спроби переказу члени спеціальної команди повернулися до екранованої кімнати. Вони зі сльозами на очах обіймали Чен Сінь, тисли їй руку й казали, що вона чудово впоралася. Але вона відчувала лише тупе оніміння, залишаючись месмеричним запам’ятовувальним пристроєм.
Тільки опинившись у зручній кабіні космічного ліфта на зворотному шляху до Землі, Чен Сінь відчула, що її мозок почав звільнятися від обмежень машини для запам’ятовування. Вона знову стала людиною. Її охопила надзвичайна втома й захлеснула хвиля емоцій, і лише коли вона побачила, як збільшується в розмірах земна блакить, дала волю сльозам. Цієї миті в її голові звучала тільки одна фраза:
Наша зірка, наша зірка…
***
Цими ж хвилинами тридцятьма тисячами кілометрів нижче полум’я перетворювало обійстя Томоко на попіл. У вогні згоріла й сама людиноподібна роботка — аватар софонів. Перед цим вона оголосила світові, що всі софони залишать межі Сонячної системи.
Людство поставилося до її слів із підозрою. Можливо, був знищений лише робот-аватар, а кілька софонів залишилися стерегти Землю й Сонячну систему? Але її слова могли виявитися й правдою: софони — цінний ресурс, а трисоляріани перетворилися на цивілізацію на кораблях, тож іще тривалий час не зможуть виготовити жодного нового софона. Та й стеження за Землею та Сонячною системою вже не мало для трисоляріан критично значення. А якщо кораблі флоту потраплять у ще одну сліпу зону, то назавжди втратять софони, які перебуватимуть у Сонячній системі.
І коли це все-таки станеться, Земля й трисоляріани повністю втратять зв’язок і знову стануть чужинцями у великому Всесвіті. Три століття війни, кривд, образ і жахів перетворяться на ефемерне ніщо, дим, що розноситься глибинами Всесвіту. Навіть якщо вони справді знову зустрінуться, як передбачала Томоко, — це питання далекого майбутнього. Однак наразі жоден із двох світів не міг бути певен, що він має те далеке майбутнє.
Рік 7-й Епохи мовлення. Казки Юнь Тяньміна
Перше засідання Комітету з інтерпретування інформації (КІІ) також відбулося в екранованій від софонів кімнаті. Хоча більшість людей тепер були схильні вважати, що софони дійсно відлетіли, а Сонячна система й Земля стали знову «чистими», було вирішено дотриматися цього запобіжного заходу — головним чином через загрозу безпеці Юнь Тяньміна, якщо софони все-таки лишилися десь неподалік.
До сьогодні був опублікований лише зміст діалогу між Чен Сінь і Юнь Тяньміном, а основний масив розвідданих — казки Тяньміна — лишався повністю засекреченим. У безбар’єрному й відкритому сучасному суспільстві зберігати конфіденційність інформації було вкрай важко, навіть із можливостями ООН та Об’єднаного флоту. Але країни швидко дійшли згоди: якщо тексти казок будуть опубліковані, то в усьому світі розпочнеться неконтрольована хвиля намагань їх витлумачити, що може загрожувати безпеці Юнь Тяньміна. Перейматися його добробутом вартувало щонайменше тому, що він лишався єдиним представником людського світу, інтегрованим у чужинецький соціум. Тож виживання всього людства в майбутньому могло залежати саме від успіхів Юнь Тяньміна.
Водночас закрита процедура аналізу й витлумачення отриманих із казок даних означала подальше розширення влади й можливостей ООН, що наближало на ще один крок до формування справжнього світового уряду.
Ця екранована кімната виявилася просторішою за створену на верхній станції космічного ліфта, де Чен Сінь передавала зміст казок, проте все одно була замалою для повноцінної конференц-зали. Наразі створити електричне поле з потрібними для екранування від присутності софонів характеристиками можна було лише в обмеженому об’ємі. Зі збільшенням розмірів кімнати і, як наслідок, збільшенням потужності обладнання з’являлися завади і спотворення, а захисний ефект втрачався.
На засідання було запрошено понад тридцять осіб. Окрім Чен Сінь, іще двоє чоловіків належали до пробуджених і навіть були кандидатами на посаду Мечоносця: Бі Юньфен, який до гібернації працював інженером-конструктором на побудові найбільшого у світі прискорювача заряджених часток, та Цао Бінь, фізик-теоретик.
Усі присутні були вдягнені у високовольтні захисні костюми для запобігання травмам і каліцтвам унаслідок випадкових дотиків до стін, до яких була підведена висока напруга. Крім того, усі мали носити захисні рукавички на випадок, якщо хтось за звичкою натисне на стіну, щоб спробувати активувати інформаційне вікно. В екранованому силовому полі всередині кімнати жодне електронне обладнання не працювало, тож тут не було інформаційних вікон. Для збереження стабільних, рівномірних значень характеристик силового поля кімнату умеблювали максимально аскетично: кожному виділили стілець, однак столів не було. Захисне вбрання позичили в електромонтерів, які працювали з високовольтними мережами, тож щільний гурт людей у спеціальному одязі всередині металевої кімнати нагадував початок заводської зміни в старі часи.
Жоден із присутніх не скаржився на тисняву, важкі умови, неприємний запах чи дискомфортні відчуття на шкірі, що виникали внаслідок значної концентрації у повітрі статичних зарядів. Проживши під невсипним наглядом софонів останні три століття і тепер звільнившись від спостерігачів із іншого світу, люди в тісній екранованій кімнаті відчували небувале полегшення. Ця технологія була винайдена одразу після закінчення Великого переселення, й подейкували, що відвідувачі першої екранованої кімнати страждали від «синдрому екранування»: вони теревенили без упину, немов були напідпитку, намагаючись розповісти деталі свого приватного життя якомога більшій кількості людей. Один із репортерів описав це так: «У цьому вузькому проході до раю люди відкривали власне серце, й пелена спадала з їхніх очей».
Комітет з інтерпретування інформації був спеціально створеною зусиллями Об’єднаного флоту й Ради оборони Землі при ООН інституцією, завдання якої полягало в інтерпретуванні інформації, переданої Юнь Тяньміном. Комітет складався з 25 груп, сформованих зі спеціалістів різних сфер знань, які мали різні завдання. Але на цьому засіданні були присутні не професійні вчені, а очільники груп — співробітники КІІ.
Голова КІІ взяв слово й висловив подяку Юнь Тяньміну і Чен Сінь від імені Об’єднаного флоту та ООН, назвавши при цьому Тяньміна найгероїчнішим воїном за всю історію людства й першою
