Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

Але де, трясця його матері, вештається Яров? Вже дві години ночі!

Раптом щось у мені сіпнулося і завило. Немов збожеволівши, забігало й захвилювалося. Та замовкни ти! – роздратовано гаркнула я на вовчицю, яка першою відчула повернення альфи. Його кроки на вулиці, скрип хвіртки. Я чітко вловлювала кожен звук, і ніздрі лоскотав знайомий хвилюючий запах.