Трагедії - Евріпід
1290. ...у край ахейський... - тобто на Пелопоннес.
1292. Фокіда - місцевість у Середній Греції, славний Дельфійським храмом осередок релігійного життя.
1293. Коса істмійська - Корінфський перешийок.
1294. Кекропія - Афіни. Див. прим, до «Медеї», р. 665.
© Aerius, 2003
Іфігенія в Авліді
Переклад А.Содомори
© Евріпід
© А.Содомора, 1993
Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:285-338.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
ДІЙОВІ ОСОБИ
АГАМЕМНОН
СЛУГА
ХОР ХАЛКІДСЬКИХ ЖІНОК
МЕНЕЛАЙ
ВІСНИК
КЛІТЕМНЕСТРА
ІФІГЕНІЯ
АХІЛЛ
Дія відбувається у таборі ахейців під Авлідою.
ПРОЛОГ
АГАМЕМНОН
Ану вигляни, старче, на голос мій
Із намету!
СЛУГА
Іду-
Щось нове, Агамемноне-владарю?..
АГАМЕМНОН
Та почуєш.
СЛУГА
Кажи...
Вже ж і так моя старість не знає сну,
Не дає, сторожка, навіть ока зімкнуть.
АГАМЕМНОН
Це що за світило в небі пливе?
СЛУГА
То Сіріус. До семизір'я Плеяд
Підкотився. На півдорозі тепер.
АГАМЕМНОН
10] Ні звуку довкіл. Не скрикне птах,
Ані море хлюпнеться. Мовчить Евріп...
Яка божественна тиша!..
СЛУГА
Чому ж, Агамемноне, владарю мій,
Ти покинув намет?
Адже спокій панує в Авліді скрізь,
Он сторожа на стінах німа стоїть...
Увійдімо в намет... [287]
АГАМЕМНОН
Щасливий же ти,
Як і кожен, кому не грозить ніщо,
Хто безвісно, без слави живе собі!..
20] Хто ж у славі - й заздрить не варт йому.
СЛУГА
Але ж слава - окраса життя всього.
АГАМЕМНОН
Воно так, та вже надто хистка вона.
Вабить здалеку нас,
А сягнемо - й діймає турботами:
То боги, чимсь ображені, геть тобі все
Перевернуть життя, то злоба людська, -
Бо ж не вгодиш усім, -
Раз по раз боляче жалить.
СЛУГА
І це так от міркує державний муж?..
30] Чи лише для блаженства безхмарного
Атрей ростив свого сина?
Ти смертний - отже втішатись умій
І страждати: мало хотіння твого -
Це вже воля богів, це жереб наш.
Але ти при світильнику цілу ніч
Хиливсь над листом -
Він і досі, бачу, в руці твоїй -
То напишеш, то раптом зітреш усе,
То складеш, тоді знов розпечатуєш,
40] То на землю кинеш таблички ті,
Й заливаєшся слізьми. Поглянути -
Божевільний, та й годі. Скажи ж мені,
Що з тобою? Скажи!..
Що гнітить, що тривожить, володарю?
Поділися зі мною! Людині близькій,
Що добра тобі зичить, звіришся ти.
Ще ж дружині твоїй Тіндарей колись
Мене в придане дав -
Щоб слуга в неї був найвірніший.
АГАМЕМНОН
50] У Леди - світла Феба народилася
І Клітемнестра, що тепер жона моя,
А ще - Єлена. Ось до неї юрбами
Юнацтво - цвіт Еллади - набивалося.
І вже грозився іншим кров пролити той,
Хто діви не домігся. Що робити тут,
Сам Тіндарей задумавсь: видавать дочку,
А чи не видавати, щоб щасливої [288]
Не обминути долі. Та й надумав він,
Щоб женихи, подавши один одному
60] Правиці, й жертву склавши, й узливаннями
Скропивши попіл жертви, присягнулися
Стояти всім за того, кому випаде
З Єленою побратись: якби викрав хтось
Жону, над правом мужа насміявшися, -
Піти на нього збройно, в прах повергнути
Його оселю - варварську чи еллінську.
Присягою так хитро вгамувавши їх,
Велить, щоб донька одного з них вибрала,
Кіпріди подих серцем переймаючи.
70] Вона ж - хай би язик їй онімів тоді! -
Обрала Менелая. Потім, знаємо,
Суддя богинь, той красень, весь у золоті,
В шовках (розкішний одяг люблять варвари),
В Лакедемон подався; там, закоханий -
Закохану Єлену з дому викравши,
Судном помчав до їди, скориставшися
Від'їздом Менелая. Той же поспіхом
Вернувшись, клятву, дану Тіндареєві,
Згадав - жадає допомоги, скривджений.
80] Отож з Еллади до походу скликані
В Авліді всі зібрались, над затокою
Тісною: кораблі тут, і щити довкіл,
Запруджено все кіньми й колісницями.
Мене - бо ж рідний брат я Менелаєві -
Вождем обрали тут же. Та якби я міг
Ту почесть одступити комусь іншому!
От військо вже готове, сидимо ж усі
В Авліді, неспроможні звідси рушити.
Калханта запитали - була відповідь,
90] Щоб доню найлюбішу, Іфігенію,
Місцевій Артеміді я пожертвував.
Зроблю це - рушать судна й Трою збуримо;
Відмовлюся - нічого не доможемось.
Почувши це, я повелів Талфібію
Оголосить, що військо розпускається,
Та багатьма словами брат схилив мене
До злочину жахного. Тож листом ось цим
Дружині наказав я, щоб дочку сюди
Прислала: сам Ахілл, мовляв, руки її
100] Жадає і на Трою з нами вирушить
Лишень при тій умові, як жону од нас
До Фтії собі візьме - Іфігенію.
Таке-то набрехав я, так жону свою
Уявним шлюбом доньки обвести берусь.
Калхант із Менелаєм знають правду всю
Та Одіссей ще. Те, що проти честі я
Вчинив був, - чесно тут переписав усе, [289]
На цих табличках: бачив ти, як потемки
Я розкладав їх часто й запечатував.
110] Тож не барися! В Аргос із посланням цим
Мерщій рушай! А що там, під печаткою,
Написано, - словами розповім тобі,
Прихильному дружині, всій сім'ї моїй.
СЛУГА
Розкажи, поясни, щоб слова мої
Із писанням твоїм не розходились.
АГАМЕМНОН
«Навздогін ще й цього посилаю листа,
Дочко Леди - своєї дитини
На Евбейську затоку вузьку не шли,
До Авліди, де плеса спокійного
120] Не турбує прибій.
А вже перегодом - на другий рік
Ми справимо доньці весілля...»
СЛУГА
А як із Ахіллом?.. Обдуриш його -
Чи на тебе гнівом на спалахне
Й на дружину твою?
Це жахливо було б. Як гадаєш ти?
АГАМЕМНОН
Ахілла я так, для ваги, назвав:
Не знає про шлюб, ні про задум наш,
Ні про те, що я доню свою обіцяв
130] На ложе подружнє в весільну ніч
Йому віддати в обійми.
СЛУГА
Небезпечна, володарю, гра твоя,
На словах-бо ти сину богині даєш
Свою доню, на ділі - данайцям під ніж!
АГАМЕМНОН
О горе! Я справді глузду рішивсь!
Накликаю на себе ж біду страшну!
Налягай же на ноги! Іди! Біжи!
Не зважай на свій вік!
СЛУГА
Поспішатиму.
АГАМЕМНОН
Не сідай, де струмок, де зваблива тінь,
140] Не розслаблюйся, старче, солодким сном. [290]
СЛУГА
Не хвилюйся дарма!
АГАМЕМНОН
А як тільки сягнеш перехрестя доріг,
Озирнися - ану ж на котрійсь із них
Прогуркоче в
