Трагедії - Евріпід
ОРЕСТ
Ну що ж. Упору: саме сіть розставлено.
ЕЛЕКТРА
У пишних шатах, на ясному повозі...
ОРЕСТ
То що?.. На рідну матір замахнутися?..
ЕЛЕКТРА
Взяла за серце, бачу, врода матері...
ОРЕСТ
Зродила... Згодувала... Як же вбить її?
ЕЛЕКТРА
970] Вб'ємо - як убивала батька нашого.
ОРЕСТ
Яке безглуздя, Фебе, ти прорік мені!..
ЕЛЕКТРА
Як Аполлон безглуздий, хто мудрець тоді?
ОРЕСТ
Що вдію неможливе - рідну неньку вб'ю!.
ЕЛЕКТРА
А що тут злого - за вітця помститися?
ОРЕСТ
Був чистий - заплямуюсь кров'ю матері.
ЕЛЕКТРА
А не помстившись, честю батька знехтуєш.
ОРЕСТ
Гнів матері убивцю-сина гнатиме...
ЕЛЕКТРА
Не вб'єш - бог-месник спокою не дасть тобі. [272]
ОРЕСТ
Не Феб навіщував це - божество лихе.
ЕЛЕКТРА
980] Гадаєш?.. На священному триніжкові?..
ОРЕСТ
І все ж не вірю, що це воля Фебова.
ЕЛЕКТРА
Не падай духом. Не послаблюй мужності.
ОРЕСТ
Чи так і неньку вбити - хитрим підступом?
ЕЛЕКТРА
Як і її коханця, як Егіста вклав.
ОРЕСТ
Ну, що ж... Іду в палату. Діло жде мене
Жахне. Та хай вже, раз боги рішили так!
А на душі - то радість, то печаль тяжка.
ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
На сцену в'їжджає Клітемнестра в колісниці.
ХОР
Тіндареєва доню, владарко ясна
На аргоській землі,
990] Сестро Зевсових славних двох синів,
Що в ефірі вогнистім живуть, між зірок,
І людей, що довірились морю, з біди,
Коли хвиля їх криє, рятують! -
Мій уклін тобі й шана, рівна богам,
Бо незмірні багатства й щастя твоє!
Дивуватися долі твоїй саме час
І найвища пора, о владарко!
КЛІТЕМНЕСТРА
Зійти, троянки, поможіть із повоза,
Подайте руку, хай і я землі торкнусь.
1000] Мій дім, хвала безсмертним, - весь у здобичі
Фрігійській. А жінки ці, славна Трої знать, -
За доню плата, хай і незначна вона,
Та все ж і ними рада похвалитися.
ЕЛЕКТРА
Й мені дозволь, рабині, з дому вигнаній [273]
Під ту жебрацьку крівлю, моя матінко,
Тебе за руку взяти благодійницьку.
КЛІТЕМНЕСТРА
Це не твоя турбота: он же слуги є.
ЕЛЕКТРА
А я - не полонянка? Не позбавлена
Захопленого збройно дому рідного,
1010] Як і вони? Чи батька я не втратила?..
КЛІТЕМНЕСТРА
От він і винен, доню: на близьких своїх
Лихі сплітав - хіба це чесно? - задуми.
Про все скажу, хоч жінці, про яку пішла
Недобра слава, всяк готов дошкулити,
А це вже кривда. Вислухай і зваж на все,
Тоді й гнівись, як буде за що гніватись,
А як не буде, то хіба то слушний гнів?
Не з тим, щоб я чи діти мої гинули,
Мене за твого батька Тіндарей оддав.
1020] Так от твій батько з дому взяв дитя моє,
Немов на шлюб з Ахіллом, і куди одвіз? -
В Авліду, й доню над жертовним вогнищем
Немилосердним лезом, наче цвіт, скосив.
Якби ж то в обороні міста рідного,
Чи дому, чи щоб інших рятувать дітей,
Одну - заради багатьох пожертвував!..
Так ні ж! - Задля Єлени похітливої,
Бо муж не вмів, бач, покарати зрадницю!
Кохану доню - ради тих нікчем убив!..
1030] Хоч як мене цим вразив, загнуздала я
Свій гнів - не покінчила із убивцею.
І що? Вернувшись, божевільну дівчину -
Наложницю привіз він, і утримував
В одному й тому ж домі двох жінок нараз.
Таке вже те жіноцтво, що порадиш тут? -
Хай муж на іншу гляне, вже й собі жона
Йде вслід за мужем - на чужого зиркає.
Чомусь в усьому жінку звинувачують,
А чоловік, призвідник, - завжди осторонь.
1040] От Менелая б викрав хтось. Чи мала б я
Вбивать Ореста, аби знов сестра могла
Втішатись Менелаєм? Як це батько твій
Сприйняв би? Він безкарно міг дочку убить,
А я - за сина постраждати б мусила?
Отож я вбила: шлях мені один лишавсь -
Із ворогами мужа, бо між друзями
Помічника в убивстві чи могла б найти? [274]
А зараз вільно й сміло ти переч мені -
Доводь, що батько згинув незаслужено.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
1050] Ти права, та водночас - гідна осуду.
Бо кожна жінка, як лише розсудлива
(Про інших тут помовчу), мужа слухатись
Без перекорів мусить, - ясно всякому.
Клітемнестра хоче від'їхати.
ЕЛЕКТРА
Стривай! Хіба забула щойно сказане -
Що все сказати можу, не ховаючись?
КЛІТЕМНЕСТРА
Казала й кажу ще раз: будь одвертою.
ЕЛЕКТРА
А за одвертість тут же буду скарана?
КЛІТЕМНЕСТРА
О ні! Приглянусь радо й до твоїх думок.
ЕЛЕКТРА
Хай так. А перше слово буде ось яке:
1060] Якби ти, ненько, ще була й розумною!
Бо щодо вроди - важко щось закинути
Тобі й Єлені, - гідні одна одної
Ви сестри, та не гідні брата, Кастора.
Ця - в Трою подалася, не впираючись,
За звабником, ти - вбила найславнішого
3-між еллінів: за доню мстила начебто -
На інших, не на мене, туману пускай!
Ще ж і дочку для жертви не призначили,
Ще й чоловік не встиг був за поріг ступить,
1070] А ти вже чепурилась перед дзеркалом.
Чи ж то годиться жінці хорошитися
Для інших у відсутності господаря?
Для чого виставляти напоказ усім
Свої принади? Таж не для добра, мабуть.
Серед жінок Еллади ти одна лишень
Троянцям співчувала: пощастило їм -
Раділа; не щастило - зір твій хмарився:
Боялась, що з походу муж повернеться.
Цнотливість же ти легко вберегти могла:
1080] Був муж у тебе, вождь загонів еллінських
(Егіст йому не рівня!) - гідний вірності.
Сестри ж, Єлени, вчинок міг служить тобі
Для слави чималої, бо й лихі діла -
Наука добра: як не слід поводитись. [275]
Ну от ти кажеш: твою доню батько вбив.
А я і брат мій - чим тебе покривдили?
Чому ж, убивши мужа, дому отчого
Не віддала нам?.. Чужака взяла собі
На ложе - нашим коштом одружилася.
1090] Чому замість Ореста геть не вигнаний
Егіст? Чому не вбитий? Вдвічі тяжче він
Мене скарав, ніж батько - Іфігенію.
Якщо убивці кров'ю кров змивається, -
Тоді вб'ємо й тебе ми, діти-месники;
Вчинила ти по праву - й ми те вчинимо.
Хто, на багатство чи на рід поквапившись,
Жону взяв підлу, - дурень той: з незнатною,
Аби лиш скромна, співжиття спокійніше.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Одруження - це жереб: тому трапиться
1100] Дружина добра, іншому - напасть одна.
КЛІТЕМНЕСТРА
До батька, доню, змалку ти горнулася.
Так є вже від природи:
