Трагедії - Евріпід
Душею тільки з батьком, інші - з матір'ю.
Не маю зла до тебе. Бо ж і я тепер
Із свого вчинку, доню, не вдоволена.
Собі ж на горе я сплела ті задуми!..
Не треба було гніву так роздмухувать!
ЕЛЕКТРА
Дарма стогнати: сталось - не поправити.
Нема вже батька. А чому ж і досі ще
1110] Ти сина не вернула із країв чужих?
КЛІТЕМНЕСТРА
Боюсь. Про себе, не про нього, думаю:
За вбивство батька, чула я, гнівиться він.
ЕЛЕКТРА
Чому ж твій муж на мене так розлючений?
КЛІТЕМНЕСТРА
Така вже вдача. Але й ти - не з лагідних.
ЕЛЕКТРА
Душа болить... Та скоро втихомирю гнів.
КЛІТЕМНЕСТРА
Тоді до тебе стане й він прихильнішим.
ЕЛЕКТРА
Зухвалий надто... Під моєю крівлею... [276]
КЛІТЕМНЕСТРА
От бачиш? Ти вже знову за своє взялась.
ЕЛЕКТРА
Мовчу. Бо все ж боюся, все ж боюсь його.
КЛІТЕМНЕСТРА
1120] Облишмо це. За мною посилала ти?
ЕЛЕКТРА
Авжеж. Напевне, чула: в мене син родивсь.
Порадь щодо обряду: вже ж десятий раз
Із неба гляне місяць на дитя моє...
Як бути тут, не знаю - недосвідчена.
КЛІТЕМНЕСТРА
Про це вже хай подбає повивальниця.
ЕЛЕКТРА
Сама, без допомоги, народила я.
КЛІТЕМНЕСТРА
Невже таке безлюддя?.. Ні душі довкіл?..
ЕЛЕКТРА
А хто спішить з убогим родичатися?
КЛІТЕМНЕСТРА
І справді: неомита, наготу свою
1130] Ти ледь прикрила... Породілля все-таки.
Піду, щоб жертву скласти за десятий день
Твого дитяти. А зробивши ласку цю,
Майну на поле: німф там ушановує
Мій муж. А рисаків цих поприв'язуйте
До ясел, слуги. Тільки діло впораю, -
Безсмертних уласкавлю - будьте знову тут:
Ще й мужеві потрібно прислужитися.
ЕЛЕКТРА
Ввійди ж в убогу хату. Та гляди лишень,
Скрізь кіптява тут - одяг можеш вимазать.
1140] А щодо жертви - гідно ти складеш її.
(Клітемнестра входить у дім).
Корзина он готова, ніж - нагострений,
Що вклав бика. Там місце і для тебе є.
Ти й в підземеллі ложе з тим ділитимеш,
З ким тут кохалась. І, нарешті, борг мені
Сповна заплатиш - за пролиту батька кров.
Відходить. [277]
СТАСИМ ЧЕТВЕРТИЙ
ХОР
Строфа
Біді - теж є край:
Он увірвався в дім
Борвій - дух новий!
Мій владар колись
1150] У купальні поник головою, -
Й тут же луна пішла
Між кам'яних колон
Ген аж до сволоків:
«За що, - зойкнув він, -
Жоно-зраднице,
Убиваєш мене, хто на рідну
Землю з війни вернувсь
Після десятих жнив?..»
Антистрофа
Так ось - сталось те,
1160] Що мало статися:
В пастку смертельну цю
Правда вела й тебе,
О блуднице! Завіщо на мужа,
Що до кіклопових
Стін так пізно вернувсь,
Ти підняла топір?
Жахна помста ця, -
Оправдання не буде для неї,
Хоч би яких страждань
1170] Не зазнавала ти!
ЕПОД
Так левиця йде, не вагаючись,
На розбій, на кров десь у заростях.
КЛІТЕМНЕСТРА
(за сценою)
О діти! Згляньтесь... Не вбивайте матері!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
У домі крики... Чуєте?..
КЛІТЕМНЕСТРА
Біда!.. Біда мені!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ [278]
Від рук дітей упасти!.. Невимовний жах!..
ХОР
Верх божество бере - в слушну карає мить.
Муки страшні твої, але ж і мужа ти
Вбила, негіднице!
ЕКСОД
З дому виходять Орест і Електра. Слуги виносять тіла
Клітемнестри та Егіста і кладуть їх перед будинком.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
1180] Он вийшли з дому. Бачиш? У крові вони
Ще свіжій материнській - перемоги знак
Жахливої!.. Чи в світі ще десь є такий
Злощасний рід, як цей ось - рід Танталових
Нащадків?.. І немає, й не було ніде.
КОММОС
ОРЕСТ
Строфа І
О Земле! О Зевсе, що бачиш діла людей!
Глянь на два трупи скривавлені, -
Цією правицею вклав я обох,
За муки мої поплатились вони.
ЕЛЕКТРА
Як тяжко, брате!.. Але я виною тут,
1190] Бо гнівом палала душа моя
До неньки, яка сповила мене.
ХОР
Собі ж на люте горе стала матір'ю!..
Гіркий, безрадісний жереб твій!..
Від сина й доньки - смерть така...
За вбивство їх батька сповна сплатила.
ОРЕСТ
Антистрофа І
О Фебе, ти кару мені напророчив було -
Й нині на темні слова свої
Ти світло пролив. Мушу йти відсіля.
Але де свою голову я прихилю? [279]
1200] Де той край? Де чужинець чи приятель той,
Хто надав би мені
Притулок - матеревбивці?
ЕЛЕКТРА
А я?.. В дівоче коло не вплетусь уже,
Та й заміж не вийду: де муж такий,
Що взяв би убивцю на ложе своє?
ХОР
Куди дме вітер -отуди й думки твої:
Тепер - ласкава, розсудлива,
А щойно - брату ніж до рук,
Хоч не хотів він того, вкладала.
ОРЕСТ
Строфа II
1210] Ти бачила, як ненька під ножем моїм,
Щоб я зласкавивсь, груди оголила?..
Звивалась на землі
Всім тілом материнським!.. Стало жаль її...
ХОР
Таж певно!.. Лемент неньки слухать синові -
Який то біль!..
Ненька - завжди ненька!..
Антистрофа II
Торкнувшись підборіддя мого, зойкнула:
«0] зглянься на нещасну матір, сину!»
1220] І ніж мені з правиці тут же випорснув.
ХОР
Нещасна!.. Та нелегко й сину бачити,
Як ненька
Душу видихає...
ОРЕСТ
Строфа III
Плащем прикривши собі лице,
Наосліп я
Вдарив, скільки сил було, -
Матері шию залізом пройняв.
ЕЛЕКТРА
А я ще й квапила тебе,
Я теж націлювала ніж!.. [280]
ХОР
1230] Справді жахне ти вчинила вбивство!
ОРЕСТ
Антистрофа III
Візьми ось, матері тіло вкрий
Скривавлене.
Так-то, нене: смерть свою -
Вбивців - у лоні носила ти.
ЕЛЕКТРА
Нелюбу й любу водночас, -
Плащем тебе вкриваємо...
ХОР
Бід наших лютих вінець жахливий!..
Над будинком появляються Діоскури -
Кастор і Полідевк.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Це що маячить над палацом ген
Угорі? Божества? Небожителі?..
1240] Не смертні ж тропою ефірною
Ступають. Навіщо на очі нам
Показались боги невмирущі?
КАСТОР
До тебе мовим, сину Агамемнона, -
Брати твоєї неньки: Полідевк ось цей
І я з ним, Кастор, близнюки два Зевсові.
Всмиривши море, що стрясало суднами,
Ми в Аргос повернулись, от і вздріли тут
Сестриці кров пролиту, неньки вашої...
Покара справедлива, та не вчинок твій.
1250] Це Феб... Та змовчу: мій володар все-таки.
Хоч мудрий сам, - немудре повелів тобі -
Й коритись мусиш, далі - те виконувать,
Що вирішила Мойра, що Кронід схвалив:
Електру заміж за Пілада видавши,
Покинь свою вітчизну: в межі Аргосу,
Убивши матір, не годиться входити.
Песиголовки-кери за тобою вслід,
Куди б ти не
