Трагедії - Евріпід
ЕЛЕКТРА
Поглянь на мене: не з добра зсихаюся.
ОРЕСТ
З журби, напевно. Подивлюся - жаль бере.
ЕЛЕКТРА
А ще, ось бачиш, - я волосся зрізала. [247]
ОРЕСТ
240] Гризешся братом?.. Смертю батька вражена?..
ЕЛЕКТРА
Гай-гай!.. Про найдорожчих ти згадав мені.
ОРЕСТ
Ну, а для брата ти не дорога хіба?
ЕЛЕКТРА
Проте не тут він. Любить, тільки здалеку.
ОРЕСТ
Але чому не в місті - в глушині живеш?
ЕЛЕКТРА
Я замужем тут.. Ой, сумне заміжжя те!..
ОРЕСТ
Жаль брата... Чоловік твій не з Мікен, бува?
ЕЛЕКТРА
Не той, за кого батько мав оддать мене...
ОРЕСТ
Одначе, хто він? Що сказати братові?
ЕЛЕКТРА
Ось дім цей на відлюдді. Живемо з ним тут.
ОРЕСТ
250] Так волопас убогий чи рільник живе.
ЕЛЕКТРА
Бідняк, та чесний, і мене шанує він.
ОРЕСТ
У чому ж ця пошана виявляється?
ЕЛЕКТРА
Він досі ще ні разу не торкнувсь мене.
ОРЕСТ
Плекає цноту чи тобою нехтує?
ЕЛЕКТРА
Не хоче мого ймення цим принизити.
ОРЕСТ
Й високим родичанням не вдоволений?
ЕЛЕКТРА
Не визнає за тестем сили правної. [248]
ОРЕСТ
Ще б пак: боїться, щоб Орест не мстив йому.
ЕЛЕКТРА
Не тільки: справедливий він, розсудливий.
ОРЕСТ
260] Ну що ж, такого справді поважати слід.
ЕЛЕКТРА
Він десь у полі. Незабаром вернеться.
ОРЕСТ
А як, до речі, мати сприйняла все це?..
ЕЛЕКТРА
Жінкам не стільки діти, як мужі близькі.
ОРЕСТ
За що ж так над тобою наглумивсь Егіст?
ЕЛЕКТРА
Хотів, щоб мої діти були кволими.
ОРЕСТ
Так-так... Виходить, побоявся месників?
ЕЛЕКТРА
Обдумав хитро. Хай би заплатив за це!
ОРЕСТ
А знає він, що досі ти неторкнута?
ЕЛЕКТРА
Мовчу про це, то звідки б міг довідатись.
ОРЕСТ
(вказуючи на селянок)
270] А цим, що нас тут чують, довіряєш ти?
ЕЛЕКТРА
Ані словечка звідсіля не винесуть.
ОРЕСТ
А що б Орест мав тут робити, в Аргосі?
ЕЛЕКТРА
Ти ще й питаєш?.. Час найвищий діяти!
ОРЕСТ
Скарати вбивців батька якось мусив би. [249]
ЕЛЕКТРА
Хай зважиться: убивці ж - не вагалися.
ОРЕСТ
А з ним убити матір ти б насмілилась?
ЕЛЕКТРА
Сокирою, що нею батька вдарили.
ОРЕСТ
Так і сказати брату? Не відступишся?
ЕЛЕКТРА
Скаравши матір, - згину, не вагаючись.
ОРЕСТ
280] Коли б Орест був поруч і почув тебе!..
ЕЛЕКТРА
На жаль, вже б не впізнала брата рідного.
ОРЕСТ
Що ж дивного? В дитинстві розлучили вас.
ЕЛЕКТРА
Лишень один із друзів упізнати б міг.
ОРЕСТ
Який колись од смерті врятував його?
ЕЛЕКТРА
Поважний старець. Він і батька виховав.
ОРЕСТ
Та хоч могили батько твій вдостоївся?
ЕЛЕКТРА
Могили?.. З дому тіло геть пожбурили.
ОРЕСТ
Жахливе слово!. Горе, хай чуже воно,
В людському серці болем озивається.
290] То що сказати брату? Що повинен він
Почути, хай ця звістка б і гірка була.
Завваж до речі: серцем огрубілого
Чужа біда не мучить, а чутливому -
Вражає серце, витончене мудрістю.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Таке бажання й на моїй душі лежить:
За містом не чувала я про лиха ті,
Що сталися у ньому, а хотіла б знать. [250]
ЕЛЕКТРА
Ну що ж, із другом кожен щиро ділиться, -
Мою і мого батька долю викладу.
300] Вже як почав ти - сповісти Орестові
Про горе, що в Електри й Агамемнона.
Насамперед - у що тут зодягаюся,
В якій нужденній хаті жити змушена,
Хоч у покоях я зросла володарських.
І ткати одяг тут самій доводиться,
Бо чим окрила б тіло?.. Та й по воду ось
Ходжу до гомінливих річкових джерел.
І свят, і танців, і дівчат цураюся,
Але й жінкам не пара: все ще дівчина.
310] Колись була я з Кастором заручена,
Та нині він - на небі: сяє зіркою.
А мати, бач, у Трої нагромаджене
Майно посіла. Побіч неї селяться
Прислужниці-троянки - здобич батькова;
їх одяг так і сяє злотом застібок,
Хоча на стінах дому, не одмита ще,
Чорніє крівця батька. Хто ж убив його -
На тій же колісниці їздить - батьковій -
І берло, що лиш батько ним Елладі міг
320] Повелівати, - в підлій, заплямованій
Правиці... А могила Агамемнона -
Забута: ані жертви, ні дарів на ній,
Ні миртової гілки... Й це ще півбіди:
Вином залившись, муж моєї матері,
Отой володар славний, топче пагорбок
У дикій люті, в мармур мітить каменем.
Ще й словом, клятий, сміє ображати нас:
«То де ж синок твій? Вже ж така нагода є
За батька стати!» Так поза очима все
330] Глумиться над вигнанцем. Сповісти ж йому,
Що чув! За багатьох я все це мовила:
За серце бідне, за язик, за голову
Острижену, за руки, за отця його -
За тінь; було б ганебно: батько Трою взяв,
А син з одним лиш не покінчить ворогом?..
Свій рід, свій вік юнацький осоромив би.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Та ось твій муж, Електро. Видно, з поля він,
Роботу закінчивши, повертається.
Входить селянин.
СЕЛЯНИН
Агій, це що за люди? Задля чого б то
340] Ступили на селянський мій поріг низький? [251]
Чи діло є до мене?..Жінці вінчаній
Стояти з юнаками далебі не слід.
ЕЛЕКТРА
Не май, мій друже, щодо мене сумнівів,
Послухай, про що йдеться: у чужинців цих
Для мене від Ореста є доручення.
А ви за грубе слово, гості, вибачте.
СЕЛЯНИН
Що кажеш? Він живе ще? Бачить сонця лик?
ЕЛЕКТРА
Та кажуть... От і вірю неймовірному...
СЕЛЯНИН
А кривду батька і твою ще тямить він?
ЕЛЕКТРА
350] Мала надія: бракне сил вигнанцеві.
СЕЛЯНИН
Яку ж то ними звістку переслав Орест?
ЕЛЕКТРА
Дізнатись хоче про моє життя гірке.
СЕЛЯНИН
Щось бачать, щось, можливо, повіла вже ти.
ЕЛЕКТРА
Егеж. Усе, гадаю, зрозуміло їм.
СЕЛЯНИ Н
Та спершу двері гостям одчинити слід.
Заходьте в хату. А що звістка радісна,
То радо й вас по змозі пригощатимем.
(Слугам Ореста й Пілада).
Заносьте в хату, що в вас є, супутники.
І не перечте: ви ж до друзів - друзями
360] Прийшли. А я, хоч парость батька вбогого,
Чеснотами не вбогий - довести готов.
ОРЕСТ
Це той, хто лиш про око, не по-справжньому,
Живе з тобою в шлюбі - рід шанує твій?
ЕЛЕКТРА
Вгадав. Це чоловік мій. На словах лишень.
ОРЕСТ
Ну от! І де той знак є, що по ньому б ми
Порядність пізнавали? Плутанина скрізь: [252]
Не раз спостерігав я: в благородного
Росте нікчема;
