Трагедії - Евріпід
330. Евой! - ритуальний оклик вакханок, що вславляють Діоніса. • 369. Про інше змовчу... - Кассандра має на увазі ряд злочинів, що їх спричинила зрада Клітемнестри.
405. Ця думка знайде широке відлуння у пізніших риторичних диспутах, у поезії, наприклад, у «Скорботних елегіях» Овідія: «Хто ж би то Гектора знав, якби Трої не зрадило щастя?» (IV, 75). 422. Атрея син - Агамемнон. 429. Син Лаерта - Одіссей. 439. Нещасний!.. - Кассандра має на увазі Одіссея, перераховуючи описані в Гомеровій поемі його пригоди.
447-448. ...телиці... голос подадуть... - Мова йде про священних корів Геліоса, що їх повбивали супутники Одіссея; на рожнах замукало печене м'ясо («Одіссея», XII, 395).
491. Хранителя... - тобто Зевса, охоронця домашнього вогнища.
534. Діва, зроджена Зевсом - Афіна Паллада, чий храм був на троянському пагорбі; за переказом, Афіна народилася з голови Зевса.
561. Діву гір... - тобто Артеміду.
565. Пергам - троянська фортеця% Троя взагалі.
599. Гроза ахейців - Гектор.
616-617. ...втіха- В сльозах... - «Чому сльози солодкі для стражденних?» - запитає з таким же подивом Августин Аврелій у своїх «Сповідях» (IV, 5).
624. Конечність (далі також «Необхідність»). - В оригіналі Ананке, втілення неминучості, що, за вченням Геракліта й інших філософів, керує світом.
718. Пелопіди - Агамемнон і Менелай.
807. Теламон - син Еака, учасник походу Геракла, сина Алкмени, на Трою. Похід був викликаний тим, що владар Трої Лаомедонт не заплатив за виконану роботу (див. прим, до р. 5) Аполлонові й Посейдонові. За порушення Лаомедонтом даного слова його дочка Гесіона мала стати жертвою морського чудовиська. Гесіону врятував Геракл; але теж не отримав від Лаомедонта обіцяних коней. Тоді разом з іншими героями Геракл зруйнував Трою.
829. Лаомедонта син - Ганімед, виночерпій на Олімпі.
850. ...про Зевса... помовчу... - Зевс, уподобавши собі Ганімеда, перемінився в орла, викрав хлопця і заніс його на Олімп.
856-857. Мужа... Повезла собі... - Йдеться про богиню світанку Еос, яка покохала Тіфона, брата Пріама.
889. Уж людський - тобто вічний розум, який, за уявленням Анаксагoра, порядкує світом.
925. ...приснився... факелом... - За переказом, Гекабі, перед тим як вона мала стати матір'ю Паріса, приснилося, що вона народила жевріючу головню. Пріам, боячися, щоб новонароджений не спричинився до загибелі Трої, велів комусь із старих слуг залишити немовля в горах на поталу диким звірам. Хлопчик одначе врятувався: його вигодувала своїм молоком ведмедиця. Зростаючи між пастухами, він сміливо охороняв отари від розбійників, за що дістав наймення Александр - «той, хто захищає (отари) від чоловіків». Про Паріса (Александра) мова йде у трагедії Евріпіда «Александр», що збереглась лише у фрагментах.
989. Амікли - місто в Лаконії, де вшановувалась Афродіта. 993. Афросіна - втілення безрозсудності.
1072. Скелю... світлосяйну... - Йдеться про Гаргару, одну з вершин гірського пасма Іди, де, за переказом, часто перебував Зевс. Натякається на незвичне освітлення цієї гори при сході сонця - явище, яке спостерігали стародавні (пор. у Лукреція, в поемі «Про природу речей», V, 663).
1077-1078. ...дванадцять... Місяців... - Мова йде про обрядові пироги у вигляді місяця (у греків - Селена), що дарувались йому, коли він був уповні. 1113. Пітана - один із округів міста Спарти.. 1129. Акаст - володар фессалійського міста Іолка. 1282. ...в краю варварів... - Тобто у негрецькому, чужинному краю.
[443]
1293. Син Крона (Кроноса) - Зевс.
1309. ...землю б'ю руками... - ритуальний жест, яким викликали тіні померлих, що під землею.
© Aerius, 2003
Електра
Переклад А.Содомори
© Евріпід
© А.Содомора, 1993
Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:239-284.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
ДІЙОВІ ОСОБИ
МІКЕНСЬКИЙ СЕЛЯН
ЕЛЕКТРА
ОРЕСТ
ПІЛАД (без слів)
ХОР МІКЕНСЬКИХ ДІВЧАТ
СТАРЕЦЬ
ВІСНИК
КЛІТЕМНЕСТРА
ДІОСКУРИ
Дія відбувається в Аргосі перед бідною селянською хатиною.
ПРОЛОГ
СЕЛЯНИН
Аргоська древня земле, де Інах пливе,
Звідкіль на Трою бойовими суднами
Володар Агамемнон вирушав було!
Пріама вбивши, владаря верховного
В країні іліонській, в прах повергнувши
Дардана вежі, в Аргос повернувся він
І здобиччю високі храми вщерть набив.
На чужині щастило; дома - смерть йому
Дружина Клітемнестра і Тієста син,
10] Егіст, уготували - вбили підступом.
Отож, Танталів скіпетр упустивши з рук,
Упав він. Той же - владу і жону його
Обняв, Тіндара доньку, став велителем.
Йдучи на Трою, доньку й сина рідного -
Електру і Ореста - залишив владар.
Ореста, - бо ж на нього вже Егіст чигав, -
З-під рук убивці викрав опікун старий
І Строфію, в Фокіду, передав тайком.
Електра - в ріднім домі залишилася.
20] А тільки-но дозріла, вся Еллади знать
Навперебій до неї стала свататись.
Однак, щоб не зродила сина-месника
Аргосцеві якомусь, під замком тримав
Егіст нещасну - не давав їй заміж йти.
Й цього не досить: боячись, що будь-коли
І в тому схові може завагітніти,
Рішив убити. Мати, ця душа тверда,
Розм'якнула - від смерті вберегла дочку:
Для вбивства мужа хоч якийсь-то привід був,
30] А кров дітей їй вже б ніхто не вибачив.
Таке Егіст надумав: щирим золотом
Платить тому готовий, хто б вигнанця вбив -
Ореста - спадкоємця Агамемнона.
Електру ж, хитромудрий, дав мені в жону,
Мікенцю (свого роду не соромлюся, [241]
Бо предки мої - чесні, незаможні лиш,
А без майна приблякне і найвищий рід).
Гадав він: менше страху, як убогий зять,
Коли багатший - більше: був би розголос
40] Про вбивство призабуте Агамемнона,
Й за тестя зять-вельможа б одімстив колись.
А все ж - Кіпріда бачить! - на Електрине
Не зазіхнув я ложе, хоч і муж її.
Батьків заможних доньці я б соромився
З коханням накидатись, бо ж нерівня їй.
Ореста жаль, що нині начеб родич мій:
Сестри подружжя дійме його боляче,
Як тільки в Аргос рідний зазирне колись.
Мене хтось, може, й дурнем уважатиме:
50] Мовляв, жона у спальні - а незаймана.
Ну що скажу? В кривого мірка скривлена,
Тож викривлений в нього й про чесноту суд.
Входить Е л e к т р а .
ЕЛЕКТРА
О Ноче темночола, годувальнице
Зірок золотосяйних! Глянь: до річки йду,
Немов служниця, взявши дзбан на голову.
Та не з нужди це, а щоб бачили
Боги, якої кривди нам Егіст завдав,
До батька шлю зітхання, в далеч зоряну.
А Тіндаріда, моя мати-зрадниця,
60] Щоб догодить коханцю, з дому рідного
Мене прогнала, привела дітей нових,
А я та брат, Орест мій,
