Трагедії - Евріпід
СЕЛЯНИН
Ти знов, сердешна, замість мене трудишся,
Незвикла до роботи, змалку плекана,
Й хоч як тебе благаю, на своїм стоїш?..
ЕЛЕКТРА
Ти справді щирий, богорівний приятель:
Не скористався лихом, не зганьбив мене;
Велике щастя - в скруті підшукать собі
Помічника такого, як от я знайшла!
70. Тож добровільно буду, скільки сил моїх,
Тобі сприяти, бо ж удвох відрадніше
Йде праця. В тебе доста й поза домом справ,
А я вже коло хати буду поратись:
Господар, із роботи повертаючись,
Радіє, як в оселі - лад і затишок.
СЕЛЯНИН
Ну що ж, хай так і буде. Втім, по воду йти,
На щастя, недалеко. Я ж із досвітком [242]
Жену волів робочих: поле сіву жде.
Хоч як богам молися, нива колосом
80] Не втішить, поки потом не поллєш її.
Обоє покидають сцену.
Входять Орест і Пілад.
ОРЕСТ
Лишень тебе, Піладе, з-між людей усіх
За приятеля маю найщирішого:
Лиш ти не відсахнувся, не лишив мене
В біді, коли нещасний мій отець упав
Од рук Егіста й неньки нечестивої,
Що помагала вбивці. З храму віщого
Прибув я в Аргос, од людей ховаючись,
Щоб одімстити, врешті, за отця свого.
Цієї ночі на могилі батьковій
90] Зронив сльозу, волосся пасмо зрізане
Поклав, овечу кров на пагорб вихлюпнув
Тайком, щоби володар не довідався.
А в межі міста не вступаю з двох причин:
Коли підстереже хтось, то з околиці
Я легше в край сусідній утекти б зумів;
А ще сестра тут, кажуть, на окраїні,
Живе тепер, Електра: в домі батьковім
Уже не пробуває, заміж вийшовши.
Вона й поможе в помсті, та насамперед
100] її спитаю, що там дома робиться.
А зараз - он Аврора вже здіймається
Проміннолиця - відхилитись мусимо
З цієї стежки: стрінеться орач який
Або служниця - от і поцікавимось,
Чи не живе десь поблизу сестра моя.
Ти глянь: чи не служниця дзбан води несе
На голові... волосся низько стрижене?..
Присядьмо, друже. Щось таки дізнаємось -
Буває, при нагоді й слова вистачить -
110] Коли вже задля цього ми прийшли сюди.
ЕЛЕКТРА
Строфа І
Жвавіше ступай: світає вже,
Ступай, ступай, слізьми вмивайся!
Нещасна я!..
Нащо для Агамемнона
Клітемнестра вродила мене -
Тіндарея дочка лиха?..
Недарма ж я для всіх людей -
Безталанна Електра. [243]
День у день нужда, журба -
120] Мука, а не життя!..
Батьку, батьку! В Аїді ти
Через підлу жону свою,
Вбивцю, через Егіста...
Виливай свою тугу знов,
Насолоди в сльозах шукай!
Антистрофа І
Жвавіше ступай: світає вже.
Ступай, ступай, слізьми вмивайсь!
Нещасна я!..
Де ж то нині твій край, твій дім,
130] Бідний братику? Нащо ти
На поталу, журбу тяжку
В домі батька, в біді, лишив
Беззахисну сестрицю?
Де ти? Жду, страждальниця,
Рятівника свого!
Зевсе! Зевсе! У рідний край
Швидше крок блукача скеруй,
Щоб за батька помстився!
Строфа II
Дзбан на хвилину зніму з голови:
140] Нахилюсь над могилою батька, хай ніч
Печаль мою вчує,
Хай Аїду сягне голосна тужба!
О мій батьку, тобі ці жалі сную -
І тепер, і щоденно
Тонучи в них, я розранюю
Нігтями ніжно білу свою
Шию, хапаюсь за голову -
Смерть твоя рве мені душу.
Гай-гай! Зранюй лице!
150] Як ото лебідь плачем лунким
Над рівчаковими хвилями
Кличе - не може докликатись
Батька, що в згубну, підступну впав
Сіть, так і я тебе, бідний мій
Батьку, весь час тут оплакую.
Антистрофа II
Мав ти, вернувшись із далеких доріг,
Наготовлену дома, смертельну, купіль.
О горе! О горе!..
Та сокира... Та рана... Підступ той, [244]
160] Що прибулому з Трої вінцем були!..
Не стрічками, не квітом
Дома дружина тебе з війни
Стріла - двосічним Егіста мечем
Скоїла злочин нечуваний,
Шлюб нечестивий скріпивши.
ПАРОД
Входить хор мікенських дівчат.
Строфа І
Я забрела аж сюди,
Агамемнона дочко,
До сільського твого житла:
Чоловік один, житель гірський,
170] Що молоко п'є шумке,
Сповістив, що на третій день -
Гери свято; в аргоський храм
Діви квітчані йтимуть.
ЕЛЕКТРА
Строфа II
Не до шат, любі подруги,
Не до злота лежить моє
Серце, кров'ю облите.
Все минулося! Вже не мені
Серед юнок аргоських
Легконого в танці кружлять:
180] Туга та сльози -
Ось моя доля, ось про що
Дбаю, бідна, щоденно.
Глянь: чи ж то волоссям назвеш?
Одяг - дірами світиться.
От тобі й Агамемнона
Донька, владного мужа,
Хто навік уславив себе,
Трою в прах обернувши!..
ХОР
Антистрофа І
Все-таки Геру вшануй.
190] Гарно зітканий одяг
Ось примір, ще й намисто ясне.
Хочеш так от, самим лиш плачем,
Шани не склавши богам, [245]
Верх узяти над кривдником?
Не слізьми - боголюбністю
Щастя, доню, здобудеш.
Антистрофа II
ЕЛЕКТРА
Хто з богів нині чує мій
Плач? Хто згадує жертви ті,
Що складав Агамемнон?
200] Тільки я ось за мертвим тужу
І за живим - вигнанцем...
Де ж то він блукає тепер,
Біля чийого
Тулиться вогнища між рабів -
Син володаря-батька?..
Я ж ось тут, у хаті низькій,
В'яну серцем із дня на день,
З дому отчого вигнана -
Серед заростей, урвищ.
210] Мати - вбивством осквернене
Ложе ділить з убивцем.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
ХОР
Уся Еллада й дім твій стільки бід важких
Через Єлену, твою тітку, звідали!
ЕЛЕКТРА
(Побачивши Ореста і Пілада).
Ой лишенько! Мовчу вже: чужаки якісь, -
Напевно, по сусідству є житло у них, -
Із засідки он вийшли... Розбігаймося!
Майну до хати, ви - через дорогу цю.
Лиш ноги нас врятують од напасників.
ОРЕСТ
Стривай, сердешна! Чуєш? Не лякайсь мене!
ЕЛЕКТРА
Не дай загинуть, Аполлоне-владарю!
ОРЕСТ
220] Я вбив би інших, що мені ненависні!
ЕЛЕКТРА
Не смій, коли не личить, доторкатися! [246]
ОРЕСТ
Нікого з більшим правом не торкатимусь.
ЕЛЕКТРА
А меч для чого? І кого вистежуєш?
ОРЕСТ
Лиш не тікай. Послухай - і погодишся.
ЕЛЕКТРА
Стою. Корюся. Все одно сильніший ти.
ОРЕСТ
Від брата твого звістку я приніс тобі.
ЕЛЕКТРА
О друже милий! Од живого?.. Мертвого?..
ОРЕСТ
Живе він. Добре слово вчуй насамперед.
ЕЛЕКТРА
Щасти тобі, хто вперше звеселив мене!
ОРЕСТ
230] Коли б обом нам щастя те всміхнулося!
ЕЛЕКТРА
То де ж він, бідолаха, обертається?
ОРЕСТ
А де бува мандрівець? На дорогах він.
ЕЛЕКТРА
Можливо, хліба брак йому щоденного?
ОРЕСТ
Та ні. Але вигнанець - завжди немічний.
ЕЛЕКТРА
А з чим тебе, чужинцю, він прислав сюди?
ОРЕСТ
Чи
