Шість невдалих побачень - Ангеліна Кріхелі

— Ні, так не можна, — похитала головою, стаючи сумною.

Немов уся енергія википіла, і тепер вона була готова говорити серйозно і спокійно.

Вадим увійшов у ванну і дбайливо обійняв жінку, яка довірливо пригорнулася до нього.

— Усе, що замовкло на самому початку, стане коли-небудь причиною кінця...

З цим твердженням сперечатися він не наважився.

— Гаразд. Що ти хочеш знати?

— Чому ти поїхав того дня, не прощаючись? — на межі чутності запитала про те, що хвилювало найбільше.

Вадик деякий час помовчав. Потім розмірено вимовив:

— Анфісо, я не просто закохався. Я тебе полюбив... Я люблю дітей. Але... не був готовий до того, що вони є в тебе. До того, що це назавжди пов'язує тебе з колишнім чоловіком.

— Якщо Маша для тебе — проблема, то ти поїхав правильно, — тут же наїжачилася, відсторонюючись.

Чоловік ласкаво посміхнувся, знову притягуючи до себе.

— Проблема не Маша, а я сам. Що якщо я не впишуся у ваш тандем мами й доньки? Якщо не сподобаюся їй?

Анфіса застогнала від розчулення, піднімаючись навшпиньки, щоб ніжно торкнутися його губ.

Цей стогін миттю нагадав йому про перше знайомство з коханою, закликаючи до первозданної реакції чоловіка на близькість і жар жіночого тіла, готового відкритися назустріч.

— Анфісо, — хрипло простягнув він, переймаючи ініціативу і поглиблюючи поцілунок. — Давай усе ж обговоримо потім...

— О, та-а-а-ак... — судомно зітхнувши, протягнула вона, нишпорячи руками по його спині, немов не знала, як краще вхопитися і ніколи не відпускати.

Утім, за що вхопитися, вона чудово відчула вже наступної секунди. Коли Вадим, не витримавши напруги, міцно обійняв її, намагаючись якомога швидше дістатися до застібки на ліфчику. Хто тільки придумав такі тісні кофтинки?

Підштовхуючи його в бік спальні, вона з подивом зізналася собі, що ніколи нікого так не жадала. Ця думка ковзнула краєм свідомості, яка одразу ж затьмарилася під натиском ніжних, упевнених дотиків.

— Анфісо, я хочу познайомитися з твоїми батьками, — обпалив шию гарячим шепотом, викладаючи доріжку з поцілунків.

Красько здавлено хихикнула.

— Ти ж уже знайомий із ними.

Неймовірно лоскотно, чуттєво і збудливо його руки продовжили подорож під її одягом, тоді як губи блукали ділянками шкіри, що поступово оголювалися.

Він подивився в її очі, затьмарені пристрастю, зі здивуванням.

— Я хочу офіційно познайомитися з ними.

На мить впадаючи в ступор, Анфіса перестала гарячково перебирати волосся коханого.

— Ти хочеш?

— Я хочу, щоб ми одружилися. У коридорі подарунки для Марійки. Але ти маєш мені допомогти. У мене зовсім немає досвіду у спілкуванні з дітьми. А подарунки... Я не встиг тобі показати...

Чоловік усміхнувся, знову схиляючись до неї з очевидним наміром. Анфіса сховала обличчя у вигині його шиї, повертаючи ласку і ховаючи сльози щастя водночас.

Останнім часом життя підозріло нагадувало їй американські гірки. То хотілося, щоб зліт не зупинявся, то боялася розбитися на надто крутому спуску.

Немов захлинаючись почуттями, повторювала його ім'я, притискаючись усе щільніше. Опинившись на ліжку, з подвоєною силою почала стягувати з нього сорочку.

— Я люблю тебе... — пробурмотіла Анфіса, остаточно гублячись у морі насолоди.

Знай вона раніше, яким чудовим може бути секс із коханим чоловіком, імовірно, зовсім інакше поставилася б до тієї безіменної дупи. З більшим розумінням, чи що. Ось тільки на тому етапі ліжко не шепотіло, що можна не вибиратися днями безперервно, якщо компанія така гарна...