Шість невдалих побачень - Ангеліна Кріхелі

Вадим зосереджено звів брови на переніссі. Можливо, це мама. Ні, голос занадто юний. Тоді, ймовірно, сестра.

Анфіса раптом уся підібралася, повільно піднімаючись з-за столу і бліднучи на очах. Чоловік насторожився, спостерігаючи за її реакцією.

— Де тато? Сонечко, ти не хвилюйся, мама зараз приїде. Тато так і сказав? Чудово! Я скоро буду, — здавлено відповіла жінка і натиснула відбій. — Я маю поїхати, — розгублено повідомила йому.

Вадим похитав головою.

— Тепер, коли ми з'ясували важкі питання, я не відпущу тебе одну до Мирона. Я правильно зрозумів, він знову вліз у твоє життя?

Анфіса приголомшено кивнула.

— Добре, — зібрано заявив Вадик. — Я на машині. Так у будь-якому разі швидше.

— Але ти ж на роботі, — мляво запротестувала Анфіса, подумки молячись, щоб Мирон ніяк не зашкодив ні доньці, ні батькам, з якими вона залишила дитину.

— Із цим потім розберуся, — він квапливо підкликав офіціантку, щось тихо і швидко сказав їй, знімаючи жилет на ходу і передаючи його колезі.

Дівчина слухняно закивала у відповідь, кинувши багатозначний погляд на відвідувачку.

Анфіса, немов уві сні, попрямувала до виходу. Що могло знадобитися Мирону? Невже настільки необхідні гроші, що він наважився шантажувати колишню дружину їхньою спільною донькою? Але це абсурд. У неї немає таких грошей. Ніяких грошей немає, крім скромного накопичення на наступний місяць. І колишній чудово про це обізнаний.

— Поїхали, — беручи її під лікоть, поквапив Вадим, ведучи до свого автомобіля.

Жінка слухняно сіла в машину, спрямувавши погляд у лобове скло. Якщо з Марійкою щось трапиться, вона... А що вона зробить? Не переживе цього? Ну і кому стане легше? Помститься йому? Ні, не той характер. Порожні погрози. Нічого вона не зможе зробити Мирону. Від цього усвідомлення всередині така гіркота розлилася, що миттєво отруїла її, спустошивши.

— Не поспішай готуватися до найгіршого. Ми з усім упораємося, — Вадим підбадьорливо стиснув її долоню і рішуче завів двигун, очікуючи почути необхідну адресу.